українська російська англійська
Уряди Української Народної Республіки доби Директорії - Документи
Закон Ради народних міністрів Директорії УНР

Закон Ради народних міністрів Директорії УНР

про Державну народну раду Української

Народної Республіки

12 листопада 1918 р.

Закон про Державну народну раду Української Народної Республіки

I

Про Державну народну раду та її склад

1. До скликання парламенту Української Народної Республіки законодавча влада в Українській Народній Республіці належить Державній народній раді.

2. Державна народна рада є тимчасовий орган народного представництва з компетенцією, зазначеною в IV розділі цього закону. Члени Державної народної ради заховують свої уповноваження до скликання парламенту, але не довше одного року. Якщо через рік по скликанню Державної народної ради не буде можливим скликати парламент, то для продовження законодавчої роботи призначуються нові вибори членів Державної народної ради на таких же умовах, що до терміну їх уповноважень.

3. Державна народна рада складається із представників населення, політичних, громадських, наукових, професійних і кооперативних організацій і установ. Порядок виборів представників і розподіл їх числа зазначається особливим законом.

4. Список членів Державної народної ради оголошується до загального відома в урядовому часописі.

5. Члени Державної народної ради є представниками громадян Української держави.

Раз обраного члена Державної ради не можна відкликати і в його діяльності в Державній раді вязати якими-небудь інструкціями.

6. Мандат члена Державної ради тратить силу тільки в наслідок його смерті, уневаження мандату через Державну раду, добровільного зложення мандату або утрати виборчого права.

Про страту сили мандату голова Державної ради негайно повідомляє листовно голову Ради Народних Міністрів, а цей через міністра внутрішніх справ, до чотирнадцяти днів по одержанню повідомлення оголошує в урядовім часописі наказ про доповнюючий вибір.

7. Міністр внутрішніх справ в день створення Державної ради передає їй всі виборчі акти разом з внесеними протестами.

II

Особисті права членів Державної народної ради

8. Членам Державної народної ради вручає мі- ністр внутрішніх справ окремі посвідчення, що уповажнюють їх до вступу до Державної ради.

9. Члени Державної народної ради користуються всіма правами і виконують свої обов’язки тільки особисто. За свою діяльність в Державній народній раді відповідають вони тільки перед самою Державною радою.

10. Члени Державної народної ради від хвилі обрання їх до складу Державної народної ради до часу, коли скінчаться уповаження, не виключаючи і перерви між сесіями, не підлягають переслі- дуванню, ані арештові без згоди Державної народної ради, за винятком схоплення на горячому вчинкові.

В тім останнім разі належить про це донести негайно голові Державної народної ради і просити дозволу на дальший арешт та дальше карно-судове слідство. На жадання Державної народної ради арешт мусить бути негайно знесений і карно-судове слідство щодо члена Державної народної ради припинено.

В випадку перерви між сесіями повище право належить голові Державної ради.

11. Члени Державної народної ради звільняються від заклику в армію та флоту Української Народної Республіки і не потребують відпусток від своїх установ для участи в праці Державної народної ради.

За Членами Державної народної ради на весь час перебування їх в цім стані заховуються попередні їх посади на державній і муніціпальній службі.

12. Члени Державної народної ради за погляди і міркування, висловлені при виконанні своїх обов’язків в засіданнях Державної народної ради, відповідають лише перед Державною народною радою.

13. Члени Державної народної ради на прилюдних і неприлюдних засіданнях Державної народної ради і в її комісіях користуються правом цілком свободно висловлювати свої думки, робити внески, вносити запроси, розповідати про одержані відомості і т. п.

Якщо голова або його заступник під час засідання добачить непристойність в поведінці члена Державної народної ради в допущених словах, вчинках чи жестах, що зачіпають честь або самої Державної народної ради, або установ, або громадянина, то віддає винного дисциплінарній карі, згідно з регуляміном Державної народної ради. Покараний в такий спосіб член Державної народної ради не може бути покараний за ці ж вчинки по скінченні його уповноважень.

Члена Державної ради, що в своїй промові, або в заяві в Державній народній раді, нарушив права приватної особи, може укривджений притягнути до карно-судової відповідальності. На той випадок судова влада має одержати дозвіл Державної народної ради.

14. Член Державної народної ради не може купувати, ані арендувати державне добро, або приймати державні роботи, або достави, не може також одержувати ніякої державної концесії.

15. Члени Державної народної ради одержують платню і інше задоволення в розмірах, що їх визначить сама Державна народна рада.

16. За згодою голови Державної народної ради може кожен член ради звертатись з усним запитом до присутнього в залі члена уряду.

III

Порядок скликання сесії та вибору президії Державної народної ради.

17. Перша сесія Державної народної ради скликається головою Директорії Української Народної Республіки не пізніше одного місяця з мента, коли увійде в чинність закон про склад Державної народної ради і порядок виборів до неї.

18. Сесії Державної народної ради поділяються на чергові і надзвичайні.

Чергові сесії збираються три рази в рік, перша в терміні, зазначеному в статті 17, друга 7 травня 1921 р. і третя 1 жовтня того ж року. Про місце засідання сесії оголошується в офіціальному органі за два тижні до початку сесії. Чергові сесії продовжуються два місяці. Цей термін може бути продовжений або з постанови Державної народної ради, або з вимоги голови Директорії, або з вимоги Ради Народних Міністрів.

Надзвичайні сесії скликаються головою Директорії або з власної ініціативи, або по вимозі Ради Народних Міністрів, або президії Державної народної ради. Надзвичайна сесія Державної народної ради розглядає ті питання, що зазначені в офіціальному оголошенні про скликання надзвичайної сесії. Після розгляду сих справ сесія закривається.

19. Перше засідання Державної народної ради одкриває голова Директорії або з його доручення голова Ради Народних Міністрів, відчитуючи наказ про скликання Державної народної ради і покликуючи до тимчасового проводу найстаршого віком члена Державної народної ради.

20. Державна народна рада вибирає з поміж себе голову та відповідне число його заступників та секретарів. Всі вони творять президію Державної народної ради і виконують свої обов’язки аж до вибору нової президії.

21. Державну народну раду можна розв’язати тільки тоді, коли буде обрано парламент Української Народної Республіки.

Тим самим наказом, що розв’язується Державна народна рада, скликається рівночасно парламент на першу його сесію.

Перерва між розв’язанням Державної народної ради і початком першої сесії парламенту Української Народної Республіки не може тривати більш одного місяця.

IV

Про компетенцію Державної народної ради

22. До компетенції Державної народної ради належить:

а)  обговорення законопроектів, що вступають до Державної народної ради від голови Ради Народних Міністрів;

б)  розроблення законопроектів, які виникають з власної ініціативи Державної народної ради;

в)  обговорення бюджету Республіки та всіх асигнувань з Державної скарбниці. Обрахунок державних прибутків і видатків повинен бути внесений не пізніше початку другої сесії;

г)  розгляд справ про позички та інші державні зобов’язання;

д) контроль діяльності уряду шляхом: 1) інтерпеляції, 2) запитань, 3) призначення окремих парламентарних анкетних або слідчих комісій;

е) розгляд відчіту Державного контролю по виконанню бюджету попередніх років, а також по всіх прибутках і видатках з Державної скарбниці;

ж) розгляд і ствердження міжнародних умов;

з)  оголошення війни і заключення миру.

23. Тільки Державна рада має право означувати валюту, ухвалювати емісію державних кредитових білетів та державних облігацій порядком, визначеним в окремім законі.

24. На жадання Державної народної ради голова Ради Міністрів та інші члени уряду або їх представники мусять явитися в визначений час на засідання Державної народної ради або її комісії, де і повинні бути вислухані негайно.

Міністри або визначені ними представники уряду мають право брати участь в засіданнях Державної народної ради, або її комісій і промовляти поза чергою.

25. Державна народна рада має право приймати петиції від громадян Української Народної Республіки, приватних і державнозареєстрованих товариств, кооперативів та корпорацій і установ з публічно-правовим характером. Державна народна рада окремою ухвалою може передати петиції відповідним міністрам і жадати від них пояснень щодо справ, до яких відносяться петиції. Міністри мусять дати жадані пояснення або їх відмовити з поданням причин.

26. Державна рада для найліпшого проведення своєї роботи утворює зі своїх членів ріжні комісії, може також установити окрему комісію зі своїх членів, щоб вияснити і усталити спірні форми певної справи.

Може надати право цій комісії взивати свідків і знавців, щоб зложити свої зізнання перед комі- сією, а також право переслухувати під присягою, послуговуючись відповідними постановами судового поступовання.

27. Державна народна рада сама рішає про важність опротестованих обрань членів на підставі окремого внесення своєї мандатної комісії.

Член Державної народної ради, що його обрання опротестовало, користується своїми правами і виконує свої обов’язки до хвилі, коли Державна рада ухвалить неважність його вибору.

28. Рада Народних Міністрів, або окремі міністри, що їм Державна народна рада висловить недовір’я, уступають з уряду.

29. Якщо голова або члени Ради Народних Мі- ністрів навмисне, або з важкої недбалості нарушать в обсягу своєї службової діяльності основні, або інші закони, то вони відповідають перед карним судом.

30. Право обжалування належить Державній народній раді. Така постанова ухвалюється Державною народною радою в присутності найменше половини всіх її членів та двома третями голосів присутніх членів.

Карне поступовання веде Вищій суд Республіки.

На випадок обжалування Державною народною радою голова або члени Ради Народних Міністрів, мусять негайно здержатися від дальшого виконування своїх службових справ і обов’язків, аж до часу, коли Вищій суд Республіки порішить цю справу.

31. В разі виправдання судом обжалованої особи, вона вертає негайно до виконання своїх урядових справ і обов’язків.

V

Про порядок ведення справ Державної

народньої ради

32. Ухвали Державної ради приймаються звичайною більшістю голосів присутніх членів.

33. Ухвалений Державною народною радою законопроект, голова Державної ради разом з головою Ради Міністрів подає на затвердження на протязі 7 днів голові Директорії.

Затверджений головою Директорії законопроект, вертає знов до голови Ради Народних Міністрів для оголошення через Державну канцелярію в Вістнику Державних Законів з підписом голови Директорії, голови Ради Народних Міністрів і відповідного міністра або відповідних міністрів чи цілої Ради Міністрів і посвідченням Державного секретаря.

Перед початком тексту закону належить зазначити, що ухвалила його Державна народна рада згідно з постановами відповідних артикулів.

34. На випадок відмови затвердження законопроекту головою Директорії має він протягом 14 днів звернути законопроект голові Ради Народних Міністрів з письменним наведенням причин, чому його не затверджено.

Голова Ради Народних Міністрів протягом дальших 7 днів  відсилає  незатверджений  законопроект голові Державної народної ради, який ставить його на денний порядок найблишчого засідання Державної народної ради.

Державна народна рада або приймає уваги голови Директорії, щодо потреби змін в законопроекті, тоді відсилає його до відповідної комісії для дальшого правильного трактування, або приймає заново в цілості без змін.

Прийнятий в цей спосіб законопроект голова Державної народної ради відсилає голові Ради Народних Міністрів з метою негайного оголошення його в Вістнику Державних Законів.

35. Законодавчі питання, що виникають з власної ініціативи членів Державної народної ради, подаються до президії її в листовній формі за підписом не менше десяти членів Ради.

36. Всі законопроекти, що поступають в Державну народну раду, по обговоренню їх, ухвалюються або відхиляються нею, або направляються до розроблення в комісії.

37. Інтерпеляції до уряду або його членів подаються в листовній формі за підписом трьох членів Державної народної ради і передаються до її президії, для докладу в засіданні Державної народної ради та в випадках їх ухвали, передаються Раді Народних Міністрів.

38. На внесену інтерпеляцію уряд може відповісти негайно або заповісти відповідь на означений термін, або в решті відмовити в відповідній мотивованій заяві.

Державна народна рада на окреме внесення може ухвалити відчинення дискусії над відповідю міністра на внесену інтерпеляцію.

Може вона на окреме внесення ухвалити чи вважає відповідь міністра задовольняючою і приймає її до відома, чи ні або ухвалити, що переходить до дальших чергових справ з зазначенням мотивів або без їх зазначення.

39. Засідання Державної народної ради відбуваються, коли на них присутні не менш як половина членів Ради, закликаних на дану сесію.

VI

Про прилюдність засідань Державної

народної ради

40. Засідання Державної народної ради є прилюдні.

Засідання Державної народної ради можуть бути не прилюдні на жадання голови Державної ради, членів уряду або найменше 10 членів Державної народної ради на підставі окремої ухвали, що приймається по упущенні публікою в залі нарад.

41. Не можна нікого потягати до відповідальності за справоздання з прилюдного засідання Державної народної ради, коли воно згідно з правдою.

42. В засіданнях комісій Державної народної ради сторонні особи не допускаються: згідно з постановою більшості комісії можуть бути закликані на засідання комісії Державної народної ради з правом дорадчого голосу фахівці.

VII

Про внутрішній устрій Державної народної ради

43. Внутрішній устрій та розпорядок праці Державної народної ради зазначаються регуляміном, який складається Державною народною радою відповідно цьому закону.

Вироблений Державною народною радою регулямін стає обов’язуючим після оголошення його в Вістнику Державних Законів і для своєї важности не потребує затвердження голови Директорії.

До ухвали Державною народною радою свого регуляміну має силу тимчасовий регулямін, який ухвалено Радою Народних Міністрів.

44. В випадку порушення порядку членом Державної народної ради він може бути згідно з регуляміном усунений з цього засідання або позбавлений на якийсь час права брати участь в заняттях Державної народної ради лише постановою Державної народної ради.

45. Закон цей вводиться в чинність з менту його опублікування.

Голова Ради Народних Міністрів Андрій Лівицький

Міністр внутрішніх справ О. Саліковський

ЦДАВО України. Ф. 3866. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 21—22 зв. Друк. прим.

Постанова Директорії УНР про заборону

всякої агітації і підбурювання проти влади

Української Народної Республіки

та її державної незалежності

26 листопада 1918 р.

м. Фастів

Директорії Української Народної Республіки подаються відомості, що прислужники бувшого гетьманського поміщицького правительства, які були на службі у панів у карательних отрядах і державній варті, яких розбили та розігнали республіканські війська, тепер поодиноко ведуть протинародну і протиреспубліканську провокаційну роботу. Вони називають себе більшовиками або лівими есерами і під цею назвою намагаються внести дезорганізацію і безладдя в те велике діло визволення українського народу з-під влади панів, яке веде тепер українська демократія. Ці потайні друзі поміщиків та гетьмана, підшившісь під більшовиків, піддурюють народ на грабіжі, щоб тим заплямувати нове народне правительство Республіки і утруднить йому перемінити гетьманські порядки і закріпить народню владу; вони кличуть не слухати Директорії, що б’ється тепер з гетьманом, кличуть закладати совіт депутатів, вносити безладдя і забирати владу в свої руки. Український народ в особі своїх соціалістичних і демократичних партій, вибрав своє тимчасове республіканське правительство Директорію і доручив їй знести панування гетьмана та поміщиків. Директорія, виконуючи волю свого народу, покликала до зброї вірних синів своєї нації і ними чистить Україну від усіх ворогів народу і працюючих класів його; скрізь виганяються гетьманські та поміщицькі наймити і вертаються до влади народні вибранці, але розігнані народні гнобитилі ще не знищені зовсім, вони ще намагаються та й довго ще будуть намагатися вернуть своє панування. Вони всякими способами будуть перешкоджать народові самому правити собою, всіляко силами будуть викликать темних людей на сварки між собою, на безчинства та всякі безладдя, щоб тим ослабити нову народну владу. Також Директорія Української Народної Республіки постановляє: довести до відома всіх таку постанову: під страх кари військового часу, забороняється всяка агітація і підбурювання проти власті Української Народної Республіки та її державної незалежності. Влада на місцях, по селах, по містечках та містах належить органам народного самоврядування та комісарам народного правительства Директорії. Комісарам Директорії твердо і під страхом наказується і прийняти всі засоби щодо захвату власті якими-небудь групами. Всіх, хто кликатиме до грабіжів, розбоїв, до знищення народного добра, панські економії і цукроварні і т. і., то таких заарештовувати і віддавати до військового суду. Всякий, хто в сей мент перешкоджає народові боротись з гетьманськими поміщиками та капиталістами, що перешкоджає утворити народну владу Республіки, той є злочинець, і Директорія буде твердо і немилосердно бороти.

Голова Директорії Винниченко

(ЦДАВО України. Ф. 1429. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 18—19 Рукопис).

 

Протокол засідання Ради народних комісарів

про вирішення невідкладних питань політичного, економічного та організаційного характеру

в Українській Народній Республіці

15 грудня 1918 р.

Головував: В.М. Чеховський *

Присутні: голова Ради Комісарів В.М. Чеховський

Комісари міністерств: Д.М. Симонов, М.М. Галаган, В.В. Мазуренко, Л.Н. Бобир-Бухановський, П.К. Пилипчук, Л.Д. Михайлів, М.М. Ковальський, Д. Донцов, М.Г. Левитський, С.П. Шелухін **, О.Г. Лотоцький, А.А. Пісоцький, П.І. Холодний, Б.М. Мартос, І.А. Фещенко-Чопівський, В.П. Матюшенко.

Члени  Революційного комітету: М. Порш, Ви- соцький.

Секретарював: комісар Державної канцелярії М.А. Корчинський.

1. Слухали: Доклад голови, що Революційний комітет з часу повстання був весь час в контакті з Директорією, посилав їй постійні інформації про стан у Києві та отримував од Директорії інструкції. Серед вказівок Директорії мається й така, аби Революційний комітет вжив відповідні після знищення гетьманської влади заходи до менту приходу Директорії схоронити державне майно та сприяти нормальному ходові життя у столиці. Керуючись цією  директивою  Директорії  Революційний ко- мітет  визнав  відповідним  наставити  по  всіх  мі- ністерствах комісарів, які провадили би біжучу роботу, та сберігали інтереси держави. Справа тим більш являлася негайною, що добровольці пороздавали зброю всяким непевним елементам, випустили карних злочинців і т. і., а все це вимагає для боротьби приладненого апарату.

1. Постановили: Визнати, призначення Революційним комітетом комісарів відповідаючим потребам менту і згідними з загальними вказівками Директорії.

2. Слухали: Пропозицію О.Г. Лотоцького, щоб доклад за Морським міністерством доручити комісарові Військового міністерства.

2. Постановили: Пропозицію ухвалити.

3. Слухали: Доклад голови Ради про те, що мі- ська дума призначила сама начальником міської міліції Короткова.

3. Постановили: Доручити комісарам внутрішніх справ в порозумінні з командною владою призначити начальника міської міліції, а Короткова усунути.

4. Слухали: Пропозицію п. Мартоса аби відповідні комісари зажадали від міської думи розв’язання в першому засіданні цілком конкретних питань, щодо харчування людності, задоволення потреб українських військових частин тощо.

4. Постановили: Пропозицію ухвалити.

5. Слухали: Доклад голови Ради, що одержання документа, підписаного «політичного референта», аби в справі політичних ув’язнених керуватися такими правилами: а)  увільнити всіх політичних в’язнів українців; б)  увільнити політичних в’язнів росіян, посажених за аграрні справи, боротьбу проти гетьманської влади тощо; в) увільнити більшовиків, якщо вони дадуть підписку не виступати проти Української Народної Республіки.

5. Постановили: З огляду на те, що виникає питання, чи являється цей документ приписом Директорії, чи гадкою згаданого референта, немає даних до вирішення цього питання, тому ухвалити: увільнити всіх політичних в’язнів, крім тих, хто обвинувачується у вчинках проти Української Народної Республіки, доручивши переведення цієї справи комісарам внутрішніх справ, юстиції та військового, а вразі потреби і закордонних справ в порозумінні з командною владою та комісією по увільненню політичних в’язнів.

6. Слухали: Доклад в справі арештів добровольців, дружинників тощо.

6. Постановили: Доручити окремій комісії з комісарів юстиції, внутрішніх справ та представника Революційного комітету поставити ці арешти на законний шлях, та зосередити цих арештованих в окремих місцях, про що негайно увійти в порозуміння з командуванням.

7. Слухали: Пропозиції О.Г. Лотоцького: 1) про улаштування комісій з представників комісарів фі- нансів, військового та контролю для з’ясування справи з витратою гетьманською владою за час боротьби з народним повстанням грошей та вжити заходів до спасіння того, що ще можна спасти; 2)  про улаштування комісії з представників гарматного, інтендантського відомств та контролю для з’ясування справи з майном, що видавалося за той же час ріжним організаціям, з купівлею у німців майна та спасіння того, що можна спасти; 3) про припинення усіх операцій та видатків, зв’язаних з подіями попереднього часу.

7. Постановили: Пропозицію ухвалити.

8. Слухали: Про доручення всім комісарам аби всі гроші, які маються по міністерствах, були внесені в Державну скарбницю.

8. Постановили: Ухвалити.

9. Слухали: Доклад про те, що вважаючи на роль, яку відіграв «Протофіс» під час боротьби з народним повстанням, та і роль його під час гетьманщини, необхідно: а)  провести трус в «Протофісі» та відібрати переписку, протоколи тощо; б)  заборонити видачу грошей «Протофісові» з банків, де маються його біжучі рахунки, вклади тощо, як виясниться, що гроші «Протофіса» числяться на рахунках окремих осіб, то заборонити видачу і тим особам; в) розшукати в вагонах належачі «Протофісові» слитки золота, по відомостям, досі не могли бути вивезені з Києва й мають бути десь на Курінівці.

9. Постановили: Ухвалити.

10. Слухали: 1)  Про надання права комісарам усовувати тимчасово урядовців, не виключаючи товаришів міністрів. 2)  Про доручення комісарові справ внутрішніх зробити розпорядження про те, що всі помешкання, зареквізовані попередньою владою не підлягають передачі по вільному найманню. 3) Про доручення голові Ради поговорити по прямому дротові з Директорією. 4) Про доручення Комісії по увільненню політичних в’язнів звернутися до населення з сповіщенням, що всякі арешти будуть провадитися на законних підставах. 5)  Про доручення комісарові Державного секретарства з’ясувати справу з грішми, що видані на газету «Миръ». 6)  Пропозицію, щоб Рада Комісарів збиралася щоденно о 6 годині вечора на Терещенківській № 9. 7)  Про доручення комісарові Державного секретарства призначити урядовців для ведення протоколів Ради Комісарів.

10. Постановили: Ухвалити.

Оригінал підписаний головою Ради Комісарів та членами Ради.

З оригіналом згідно:

Виконуючий обов’язки державного секретаря

(ЦДАВО України. Ф. 1065. Оп. 1. Спр. 15. Арк. 1—3. Незасвідчена копія).

 

Протокол об’єднаного засідання Директорії,

міністрів, керуючих міністерствами та комісарів міністерств про прийняття декларації

про політичну діяльність уряду та затвердження складу членів Ради народних міністрів

Української Народної Республіки

24 грудня 1918 р.

Головував: голова Директорії В.К. Винниченко

Присутні: члени Директорії С.В. Петлюра, Ф.П. Швець і А.Г. Макаренко

Голова Ради Міністрів: В.М. Чеховський

Міністри: Мицюк, Осецький, Білинський, Шаповал

Керуючі міністерствами: Коллард, Паливода, Гольдельман

Комісари міністерств: С.П. Шелухин, Пилипчук, Холодний, Матюшенко

Тимофіїв, Лотоцький, Симонів, Мазуренко.

Т. в. о. Державного секретаря: Сніжко

Секретарював: М.М. Павловський

Засідання почалося о 9 годині вечора.

Слухали: I. Оголошення головою зборів декларації Директорії Української Народної Республіки.

I. Постановили: Прийняти декларацію, згоджуючись з викладеною в ній програмою майбутньої політичної діяльності правительства.

II. Слухали: Оголошення головою зборів складу членів Ради Народних Міністрів, а саме: голова Ради Міністрів і міністр закордонних справ — Володимир Мусійович Чеховський, міністр внутрішніх справ — Олександр Ко[р]нилович Мицюк, міністр земельних справ — Микита Юхимович Шаповал, міністр мистецтва — Дмитро Володимирович Антонович, міністр морських справ — Михайло Іванович Білинський, міністр народного здоров’я — Борис Павлович Матюшенко, міністр пошт і телеграфів — Іван Дем’янович Штефан, міністр продовольчих справ — Борис Миколайович Мартос, міністр торгу й промисловості — Сергій Степанович Остапенко, в. о. міністра військових справ — Олександр Вікторович Осецький, в. о. міністра народної освіти — Петро Іванович Холодний, в. о. міністра юстиції — Сергій Павлович Шелухин, в. о. міністра фінансів — Василь Петрович Мазуренко, в. о. міністра праці — Леонід Дмитрович Михайлів. Керуючий міністерством шляхів — Пилип Каленикович Пилипчук, керуючий Управлінням культів при Міністерстві освіти — Іван Липа, Державний контрольор — Дмитро Львович Симонів, т. в. о. Державного секретаря — Ілля Михайлович Сніжко.

II. Постановили: Прийняти до відома.

III. Слухали: Пропозицію голови зборів надати право голові Ради Міністрів доповнити склад Кабінету.

III. Постановили: Прийняти.

IV. Слухали: Пропозицію голови зборів доручити обрання товаришів міністрів Раді Міністрів.

IV. Постановили: Прийняти.

Засідання зачинено о 12 годині ночі.

(ЦДАВО України. Ф. 1065. Оп. 1. Спр. 15. Арк. 18-18 зв. Незасвідчена копія).

 

Закон Ради народних міністрів Директорії УНР

про державну мову в Українській Народній

Республіці

1 січня 1919 р.

Директорією ухвалено: В. Винниченко, Ф. Швець, Андрієвський, Петлюра, А. Макаренко

Секретар: Петро Дідушок

1 січня 1919 р.                                                                                           

Посвідчив: В. об. Державного секретаря Михайло Корчинський

Ухвалений Радою Народних Міністрів

Закон

Про державну мову в Українській Народній

Республіці

1. Державною мовою в Українській Народній Республіці вважається українська мова. Через те вона обов’язкова для вжитку в армії, флоті і всіх урядових та загальних громадських публічноправних установах.

2. Приватним особам дозволяється звертатися до цих установ на їх мові.

Голова Ради Народних Міністрів В. Чеховський

В. об. Державного секретаря Сніжко

(ЦДАВО України. Ф. 2208. Оп. 2. Спр. 2. Арк. 2зв. Друк. прим).

 

Закон Ради народних міністрів Директорії УНР

про вищий уряд Української автокефальної

православної соборної церкви

1 січня 1919 р.

м. Київ

Затверджуємо: В. Винниченко, Андрієвський, Ф. Швець, А. Макаренко

1 січня 1919 р., Київ

Посвідчив: В. об. Державного секретаря М. Корчинський

Ухвалений Радою Народних Міністрів

Закон

про вищий уряд Української Автокефальної

Православної Соборної Церкви

1. Вища церковно-законодавча, судова та адмі- ністраційна влада на Вкраїні належить Всеукраїнському Церковному Соборові, постанови якого, коли мають церковно-державне значіння або вимагають видатку грошей з державних скарбів, підлягають розгляду і затвердженню законодавчих державних органів.

2. Для керування справами Української Автокефальної Православної Церкви утворюється Український Церковний Синод в складі 2 єпіскопів, 1 протоєрея, 1 священника і диакона, 3 мірян і 1 священника від військового відомства. До скликання Собору, який обирає в члени Синоду і подає на затвердження уряду, члени Церковного Синоду призначаються вищим республіканським українським урядом.

3. Відомству Синоду належать церковні справи: 1)  релігійні, 2)  адміністраційні, 3)  господарські, 4)  освітні, 5) контрольні та ревизійні.

4. В засіданнях Українського Церковного Синоду має присутність призначений для того міністром представник республіканського уряду, який іменується державним представником і на обов’язках якого лежить: подавати інформації, роз’ясняти закони, стежити за виконанням законів та постанов Синоду, які не порушують інтересів Республіки. Державний представник має право опротестування перед Радою Міністрів.

5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви з її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної скарбниці відповідно штатам, установленням для цього додатково.

6. Українська Автокефальна Церква з її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од Всеросійського Патріарха не стоїть.

7. Український Церковний Синод для керування своєю діяльністю, а також для скликання Церковного Собору виробляє накази, які вступають в силу по затвердженні їх українським республіканським урядом.

Голова Ради Народних Міністрів В. Чеховський

Міністр культів Липа

(ЦДАВО України. Ф. 2208. Оп. 2. Спр. 2. Арк. 2. Друк. прим).

 

Закон Ради народних міністрів

Директорії УНР про державну українську

грошову одиницю

6 січня 1919 р.

м. Київ

Затверджуємо: В. Винниченко, Петлюра

Члени: Ф. Швець, Андрієвський, А. Макаренко

6 січня 1919 р. Київ

Посвідчив: В. об. Державного секретаря Михайло Корчинський

Ухвалений Радою Народних Міністрів

Закон

про державну українську грошову одиницю

У розвиток, доповнення та зміну відповідних законів постановити:

1. З 26 січня 1919 р. російські грошові знаки як кредитові білети, так і знаки Російської Державної скарбниці, так звані «керенки», перестають бути законними платіжними знаками на Україні і прийом їх перестає бути обов’язковим.

2. Державна українська грошова одиниця є гривня, яка містить 8,712 долі щирого золота. Гривня поділяється на сто шагів; дві гривні складають карбованець.

3. Всі розрахунки зборів, поступлень, видач та зазначення всяких сум у грошових рахунках, актах та всіх взагалі умовах, а також і всі платіжі проводяться в гривнях та шагах.

4. Виконання по умовах та зобов’язаннях, що виникли в приватно-правових стосунках до 26 січня цього року і визначені в рублях, вчиняється в гривнях, по рощоту: 1 рубль — рівний 2 гривням.

5. З 16 січня 1919 р. всіма державними установами припиняється прийом російських кредитових білетів в 1000 та 500 руб., а з 21 січня і 250 руб. в платижі та внески, а також на біжучі рахунки.

Що ж до решти російських грошових знаків, то міністру фінансів надається право визначати курс, по котрому вони мають прийматися після 26 січня 1919 р. урядовими установами, а також строки та інші умови цього прийому по окремих категоріях знаків.

6. Закон цей вводиться в життя по телеграфу.

Голова Ради Міністрів Чеховський

Міністр фінансів Б.Мартос

(ЦДАВО України. Ф. 2208. Оп. 2. Спр. 2. Арк. 10. Друк. прим).

 

Закон Ради народних міністрів Директорії УНР

про землю в Українській Народній Республіці

8 січня 1919 р.

м. Київ

Ч. 81.

Іменем Української Народної Республіки

Затверджуємо: голова Директорії В.Винниченко

Члени: Андрієвський, А. Макаренко, Петлюра

Член-секретар Ф. Швець

8 січня 1919 р. Київ

Посвідчую: В об. Державного секретаря Михайло Корчинський

Ухвалений Радою Народних Міністрів

Закон

про землю в Українській Народній Республіці

I. Докладений до цього закон «Про землю в Українській Народній Республіці» ухвалити.

II. Надати право міністрові земельних справ в пояснення цього закону видавати інструкції.

III. Доручити міністрові земельних справ перевести цей закон в життя по телеграфу.

 Голова Ради Народних Міністрів С. Остапенко

 Міністр земельних справ М. Шаповал

 

Закон про землю в Українській Народній

Республіці

Розділ I

Загальні положення

1. Право приватної власності на всі землі з їх водами, надземними і підземними природними багацтвами та лісами в межах Української Народної Республіки касується.

2. Всі землі з їх водами, лісами, надземними і підземними природними багатствами стають добром народу Української Народної Республіки.

3. На користування цим добром мають право всі громадяни Української Народної Республіки без ріжниці полу, віри і національності, з додержанням правил цього закону і в першу чергу тим, хто землю обробляє своїми руками.

4. Верховне порядкування і розпорядження всі- ма землями з їх водами, лісами, надземними і підземними багатствами належить Верховній владі Української Народної Республіки.

5. Порядкування землею в межах цього закону належить:

а) землями міського користування згідно з п. п. 9 і 10 — органам міського самоврядування;

б)  іншими — сільським, волосним, повітовим і губерніальним земельним управам в межах їх компетеції.

6. На центральні й місцеві органи порядкування землею накладається:

а) утворення запасного земельного фонду з земель сільськогосподарського значіння;

б) забезпечення громадянам їх прав користування землею та переслідування самовільного захвату землі;

в) охорона природніх багатств землі від виснаження і вживання заходів до зросту цих багатств;

г) допомога розвиткові гуртового хліборобства і сільськогосподарських промислів.

7. Для переведення заходів по охороні і розвитку багатств землі закладається Державний меліоративний фонд.

8. Для допомоги нормального розвитку сільського господарства державою організується сільськогосподарський кредит.

Розділ II

Основні положення користування землею

9. Користування землею дозволяється:

а) для загальногромадського господарства, коли органи державної влади, органи мійського самоврядування або земельні управи організують і ведуть ріжні корисні підприємства загальнодержавного або місцевого громадського значіння;

б) для приватно-трудового господарства, яке ведеться окремими особами, сім’ями або спільно товариствами до відповідної норми, згідно з умовами цього закону.

10. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування і їх союзам та земельним установам з затвердження Народного міністерства земельних справ надається право повертати і призначати потрібні площі земель для громадського користування з метою:

а) охорона природних багатств землі від виснаження;

б) використання багатств землі й повернення прибутків з них на загальногромадські потреби;

в) закладання досвідних і зразкових полів, розсадників, питомників і селекційних станцій, а також для санітарних, благодійних, освітніх та інших загальнокористних установ;

г) будування залізниць і інших шляхів;

д) розселення мійської людності і поширення господарства місцевих самоврядувань.

11. Сільським громадам і земельним установам надається право робити всі заходи до побільшення земельної продукції та полагодження сільськогосподарських відносин на місцях, а саме: усувати черезполосицю і т. інше.

12. Земля одводиться земельними управами в приватно-трудове користування окремим господарствам, сільським громадам та товариствам, які встановляють порядкування одведеними їм землями, з додержанням вимог цього закону.

13. Нормою наділення для окремих господарств повинна бути така кількість землі, яка буде опреділена земельними установами, з додержанням вимог цього закону, але ця норма не має бути нижчою 5 або 6 десятин кращої землі для середнього трудового господарства і не повинна перевищувати трудової земельної норми. Безземельні й малоземельні з тих округ, де не вистачить землі на трудовий мінімум одержують землю в тих місцях, де є більше землі, але з підвищенням трудового мінімуму.

14. Строки користування землею, наділеною з запасного земельного фонду, можуть встановлюватися сільськими громадами і товариствами на підставі правил, встановлених земельними управами, згідно з цим законом.

15. Право користування землею може переходити по наслідству з повідомленням про це Повітової земельної управи. Порядок передачі права користування в спадщину має бути встановлений окремим законом.

16. Передача права користування землею іншим господарствам чи особам за винятком земель, зазначених в § 20, допускається лише з дозволу повітової земельної управи.

Примітка: Коли господар має сімью, то оставлення участка або його передача може статись лише по згоді всіх дорослих членів родини; ці члени родини про свою згоду повинні самостійно внести заяву повітовій земельній управі.

17. Участки землі приватно-трудового або громадського користування, на котрих зовсім припиняється господарство або ведеться з порушенням закону чи встановлених правил, переходять в порядкування земельних управ.

18. При зміні господарів участків землі, всі заведені попереднім господарем і не використувані земельні поліпшення і меліорації, сплачуються йому новим господарем.

19. Відносно порядку зарахування до запасного земельного фонду і користування землями, що належать підданим чужеземних держав, буде видано окремий закон.

Розділ III

Переходні заходи

20. Вивласнення всіх земель з їх водами, лісами, надземними і підземними природними багатствами в межах Українскої Народної Республіки переводиться без викупу.

21. За теперішніми дрібними господарями залишаються земельні участки в їх користуванні не більш 15 десятин на господарство. Такі земельні участки по бажанню господарів можуть бути передані іншим тільки з розпорядженням держави на певних умовах.

Примітка 1: Для земель піскуватих, солончакуватих, болотяних та облогоючих ця норма (15 десятин) повишається постановою повітової земельної управи з затвердженням Міністерства земельних справ.

Примітка 2: Сади, виноградники, хмільники і інші подібні культурні участки в нормах, зазначених цею ст. 21, залишаються в користуванні теперішніх господарів.

22. Землі довгострочної, строком більше 10 літ, та спадкової аренди (чиншовики, вільні люди 1-го та 2-го розряду) залишаються в користуванні цих арендаторів на загальних умовах (ст. 21). Короткострочні, строчні арендні договори (менш 10 літ) касуються. Дрібним арендаторам, що арендують не більш 15 десятин, повертається вартість посіву і оранки по оцінці земельних управ.

23. Всі арендні договори на користування землею, заключені пізніше 18 січня 1918 р., хоча б і на час довший 10 літ, на землі сільськогосподарського користування, скасовуються зо всіма їх обов’язками, й арендарі мають право одержати землю в користування на умовах, зазначених в ст. 29.

24. Всі землі, які до видання цього закону були в роспорядженні органів місцевого самоврядування і ріжних громадських та наукових установ, у порядку ст. 9 і 10 основних положень, залишаються в їх користуванні, що підлягає остаточному затвердженню Міністерства земельних справ.

25. Садибні участки землі під оселями і ріжними господарськими, торговельними і промисловими підприємствами залишаються в користуванні їх власників у кількості, яка встановлюється земельними управами чи органами міського самоврядування по належності і затверджується народним міністром земельних справ.

26. Для забезпечення нормального розвитку існуючих цукроварень і гуралень залишається необхідна кількість землі в роспорядженні повітових і губерніальних земельних управ до того часу, доки налагодиться правильне постачання цим підприємствам селянського сирового продукту. Норма необхідних для цукроварень і гуралень участків землі встановляється земельними управами і стверджується Народним міністерством земельних справ.

27. Всі інші землі, не зазначені в § 21—26, переходять до порядкування земельних управ і складають запасний земельний фонд Української Республіки.

28. Одночасно з землями від бувших власників переходять до розпорядження земельних управ живий і мертвий сільськогосподарський реманент, за винятком тієї кількості його, котра необхідна для ведення приватного господарства чи торгових і промислових підприємств, згідно §§ 21, 23, 24, 25 і 26 цього закону.

Примітка: Сільськогосподарський реманент передається в гуртове користування трудових сільськогосподарських спілок, в користування котрих буде дано участки землі. Порядок передачі і користування реманентом установлюється окремим законом.

29. З земель, призначених для приватно-трудового користування, в першу чергу задовольняються потреби місцевого малоземельного та безземельного хліборобського населення, а в другу чергу задовольняються потреби місцевого нехліборобського і немісцевого населення.

Примітка: Малоземельними вважаються такі хлі- боробські господарства, площа котрих не задовольняє споживчих потреб їх сімей при веденні господарства звичайним для своєї місцевості засобом.

30. Культурні хліборобські господарства передаються неподільними з користування селянам, які мають об’єднатись в трудові хліборобські спілки. Організація спілок провадиться повітовою земельною управою по нормальному статуту, виробленому Міністерством земельних справ.

31. Плантації цукрових буряків і інших культурних рослин, за якими буде визнано особливе значіння, можуть бути одведені земельними управами в приватно-трудове користування з умовою не зменшувати посівну площу цих культур.

32. Племенні розсадники, питомники, насіньові та селекційні господарства переходять в цілому в порядкування земельних управ, котрі або самі ведуть хозяйнування, або передають їх органам місцевого самоврядування, науковим закладам та хлі- боробським спілкам.

33. Землі, які залишаються після наділення місцевого населення, доки буде вироблений центральними органами земельної реформи план розселення й переселення, можуть даватись в тимчасове користування місцевому населенню поверх наділених норм, на умовах, встановлених земельними управами.

34. Угіддя, як луги, вигони, пасовиська й інш., які не входили в загальний плодозмін на громадських землях і на землях надільного фонду цієї ж категорії, можуть зоставатись по постанові громади в громадському неподільному користуванні.

35. До сільських громад переходить право роспорядження і використання тих природніх цінностей землі, котрі мають загальне значіння, належали бувшим землевласникам і були в сервітутному користуванні селян, себто: ставки, річки, каменоломні, торфяники тощо. Порядок користування означеними цінностями встановлюється земельними управами.

36. Про умови порядкування й користування землями муніціпальних (міста, містечка, посьолка) установ має бути видано окремого закону.

Голова Ради Народних Міністрів С.Остапенко

Народний міністр земельних справ М.Шаповал

(ЦДАВО України. Ф. 2208. Оп. 2. Спр. 2. Арк. 21 зв. — 22. Друк. прим).

 

Наказ Директорії УНР про відставку в повному складі Ради народних міністрів на чолі

з головою В. Чехівським і доручення С.Остапенку сформувати нову Раду народних міністрів

Української Народної Республіки

31 січня 1919 р.

Звільняється, згідно прохання, Рада Народних Міністрів в низчезазначеному складі:

Голова Ради Міністрів і

міністр закордонних справ — Чеховський Володимир

—«— військових справ — Греков Іван

—«— внутрішніх справ — Мицюк Олександр

—«— земельних справ — Шаповал Микита

—«— фінансів — Мартос Борис

—«— юстиції — Сиротенко Григорій

—«— народної освіти — Огієнко Іван

—«— народного  господарства     Остапенко Сергій

—«— праці — Михайлів Леонід

—«— пошт і телеграфів — Штефан Іван

—«— культів — Липа Іван

—«— морських справ — Білинський Михайло

—«— єврейських справ — Ревуцький Абрам

Керуючий Міністерством шляхів — Пилипчук Пилип

Управляючий Управлінням преси і інформації — Назарук Йосип

Державний контрольор — Симонів Дмитро

В. о. Державного секретаря — Корчинський Михайло

Доручається Остапенкові Сергію скласти нову Раду Міністрів Української Народної Республіки:

за голову Директорії Ф. Швець

Член: Андрієвський

за члена-секретаря Директорії А. Макаренко

з оригіналом згідно:

Начальник II відділу

Департаменту загальних справ

Державної канцелярії

(ЦДАВО України. Ф. 1065. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 41 зв. Засвідчена копія).

 

Протокол засідання Директорії УНР

про затвердження нового складу Кабінету

народних міністрів та функцій відповідальних осіб військового відомства

13 лютого 1919 р.

1. Слухали: По докладу п.голови Директорії новий склад Кабінету Народних Міністрів Української Народної Республіки.

1. Постановили: Затвердити состав Кабінету Народних Міністрів в такому складі: прем’єр-міністр — Остапенко

а) міністр військових справ — Олександр Шаповал

б) міністр внутрішніх справ — Грицько Чижевський

в) міністр фінансів — Федак

г) міністр народного господарства — Чопівський

д) міністр земельних справ — Архипенко

е) міністр закордонних справ — Мацієвич

Керуючі справами міністерств:

1. Міністерства юстиції — Маркович

2. —«— шляхів — Пилипчук

3. —«— освіти — Огієнко Іван

4. —«— пошти і телеграфів — Штефан Іван

5. —«— праці — Михайлов

6. —«— культів — Липа Іван

7. —«— народного здоров’я — Корчак-Чепурківський

8. —«— морських справ — Білинський

9. —«— преси — Назарук Йосип

10. т. в. о. єврейських справ — Ревуцький

11. Державного контролю — Симонів

12. Державний секретар — Корчинський.

2. Слухали: По докладу п. голови Директорії функції наказного отамана, військового міністра і головного отамана.

2. Постановили: Затвердити:

функції наказного отамана.

 — наказному отаману доручається безпосереднє ведення військових операцій й йому підлягають всі галузі Дієвої армії у всіх відношеннях. В своїй чинності наказний отаман підлягає через головного отамана лише Директорії УНР і відповідає перед нею.

На посаду наказного отамана Дієвої української армії призначається отаман Греков 14 лютого 12 год. Обсяг компетенції і обов’язків наказного отамана більш докладно зазначаються спеціяльною інструкцією.

Функції військового міністра.

Військовий міністр входить в склад Кабінету і має завдання формування і організації республіканських військ та постачання їх всім необхідним довольствієм і військовим знаряженням. До передачі військ і постачання в склад Дієвої армії, вони безпосередньо знаходяться в роспорядженні військового міністра. Функції головного отамана.

Головний отаман має верховний догляд за оружними силами Республіки.

3. Слухали:Постанова:

3. Постановили:Позаяк вже розслідування зроблено місцевими комісіями — комісію п. Золотницького скасувати і кредитів не одпускати

Голова

Члени:

Член-секретар

(ЦДАВО України. Ф. 1092. Оп. 6. Спр. 2. Арк. 10—11. Незасвідчена копія).

 

Тимчасовий закон Кабінету народних міністрів

Директорії УНР про порядок внесення

й затвердження законів в Українській

Народній Республіці

14 лютого 1919 р.

Іменем Української Народної Республіки

Затверджуємо 14 лютого 1919 р.

За голову Директорії Петлюра

Члени: А. Макаренко

Андрієвський

Посвідчую: Державний секретар М. Корчинський

Ухвалений Кабінетом Народних Міністрів

Тимчасовий закон

про порядок внесення й затвердження законів в Українській Народній Республіці

На зміну й доповнення існуючих законів постановити:

1) Проекти законів і постанов по складанню їх в відповідних відомствах подаються безпосередньо до голови Кабінету Народних Міністрів.

2) Голова Кабінету Народних Міністрів передає по своєму розсуду проекти законів і постанов на розгляд та ухвалу Кабінету Народних Міністрів або Ради Народних Міністрів.

3) Кабінет Народних Міністрів складається з голови Кабінету та міністрів: закордонних справ, народного господарства, земельних справ, внутрішніх справ, фінансів і військового.

В засіданнях Кабинету Народних Міністрів беруть участь Державний контрольор і Державний секретар з правом дорадчого голосу.

4) Рада Народних Міністрів складається: з членів Кабінету Народних Міністрів, керуючих міністерствами, Державного контрольора та Державного секретаря, при чому останні два користуються правом дорадчого голосу.

5) Проекти законів та постанов, ухвалені Кабінетом Народних Міністрів або Радою Народних Міністрів і остаточно зредаговані Державною канцелярією, підписуються головою Кабінету Народних Міністрів та відповідним міністром або керуючим Міністерством і докладаються Директорії Української Народної Республіки головою Кабінету Народних Міністрів і Державним секретарем.

6) Після письмовного затвердження Директорією проєкту закону чи постанови слідує посвідчення Державного секретаря.

7) В надзвичайних випадках закони і постанови можуть видаватися безпосередньо Директорією без попередньої ухвали Кабінету чи Ради Народних Міністрів. В цьому випадку ці закони і постанови посвідчуються керуючим справами Директорії і передаються до Державної канцелярії для опубліковання.

Голова Кабінету Народних Міністрів С. Остапенко

Державний секретар М. Корчинський

З оригіналом згідно:

за директора Департаменту законодавчих справ

Державної канцелярії Іваницький

Провіряв: за начальника відділу В. Кошман

ЦДАВО України. Ф. 2208. Оп. 1. Спр. 141. Арк. 5-5зв. Засвідчена копія.

Постанова Директорії УНР про прийняття демісії Кабінету народних міністрів С. Остапенка

та призначення головою Ради народних міністрів Б. Мартоса, інших членів уряду

9 квітня 1919 р.

Директорія Української Народної Республіки ухвалила: демісію Кабінета Народних Міністрів пана Остапенка, згідно заяви від 14 березня прийняти і призначити головою Ради Народних Міністрів і міністром фінансів Бориса Мартоса, заступником голови Ради Народних Міністрів і міністром юстиції Андрія Левицького, міністром внутрішніх справ Ісаака Мазепу, народним міністром земельних справ Миколу Ковалевського, виконуючого обов’язки військового міністра Григорія Сиротенка, міністрам і керуючим іншими міністерствами, крім вищезазначених, продовжувати виконання своїх обов’язків на правах тимчасового керуючих міністерствами.

Підписали: голова Директорії Петлюра

Члени: Ф. Швець

Член секретар: А. Макаренко

Ствердив: за керуючого справами Директорії

З оригіналом згідно.

В. об. начальника канцелярії Директорії В. Клепачевський

Начальник юридично-законодавчого відділу.

(ЦДАВО України. Ф. 1065. Оп. 1. Спр. 38. Арк. 5. Засвідчена копія).

 

Тимчасовий Статут Ради народних міністрів

Директорії Української Народної Республіки

14 серпня 1919 р.

I. Загальні тези

1. Віданню Ради Народних Міністрів підлягає:

а) Обміркування й ухвала проектів законів по всіх галузях державного керування;

б) Обміркування й ухвала проекта розпису державних прибутків і видатків та проектів асигнувань з державних коштів, що не передбачені згаданим розписом;

в) Загальне керування й об’єднання діяльності всіх відомств;

г) Обміркування кандидатур на посади 3-го й 4-го класів;

д) Всі ті питання, розв’язання яких згідно існуючих законів, перевищує владу начальників ві- домств при умові, коли ці справи не віднесені спеціальними законами до безпосереднього відання верховної влади.

2. Начальники відомств о всіх заходах своїх по державному керуванню, які мають загальнополітичне значіння, повинні раніш ознайомити з ними Раду або Кабінет Міністрів.

3. Як законодавчі, так і інші справи вищого державного керування, які спеціальними законами не віднесені до безпосереднього відання Директорії, не можуть поступати на остаточне розв’язання Директорії без попередньої ухвали Ради або Кабінету Народних Міністрів.

4. Перегляд законів, ухвалених Радою Народних Міністрів і затверджених Директорією, допускається лише в випадках зміни персонального складу Ради Міністрів більш ніж на дві третини, або коли про перегляд закону буде вирішено більшістю голосів не менш як на дві третини членів Ради, або коли з дня затвердження законів минуло не менш трьох місяців.

5. Завідування діловодством Ради Народних Мі- ністрів накладається на Державну канцелярію.

II. Склад Ради Народних Міністрів

6. В склад Ради Народних Міністрів входять голова Ради Міністрів, всі міністри, керуючі міністерствами й інші начальники окремих відомств, яким надані права міністрів.

При неможливості для міністра або іншого начальника відомства взяти участь в засіданні, він уповноважує на те одного з своїх товаришів.

7. Начальники окремих відомств, яким законом не надані права міністрів, не входять в склад Ради і беруть участь в її засіданнях лише по справах їх відомств і тільки з дорадчим голосом.

8. Державний контрольор запрошується на всі засідання Ради Міністрів, при чім від нього залежить вибір питань, які повинні розглядатися в його присутності. В засіданнях Ради Міністрів Державний контрольор має дорадчий голос і право протесту по справах фінансово-економичних; такий протест по справах, які не підлягають внесенню на затвердження верховної влади, вимагає такого внесення; по інших справах протест Державного контрольора, крім запису до журналу засідання, докладається Державним секретарем Директорії при поданні постанови Ради Міністрів на затвердження.

Державний контрольор має право законодавчої ініціативи в питаннях, що торкаються компетенції Державного контролю та фінансово-економічних питаннях.

9. Державний секретар бере постійну участь в засіданнях Ради Народних Міністрів з правом дорадчого голосу, а при розгляді в Раді Міністрів проектів законів і урядових розпоряджень, які розроблені Державною канцелярією, з правом рішаючого голосу.

10. Державний секретар стежить за тим, щоб постанови Ради Міністрів висловлювались в точній, не допускаючій непорозумінь формі, і щоб вони не перечили існуючим законам. Для виконання цього обов’язку Державному секретареві надається право прикладати до проектів законів і постанов, які внесені на розгляд Ради, свої уваги в письмовій формі; в самому засіданні для тієї ж мети Державному секретареві, по його про те заяві, повинно даватися слово.

11. Державний секретар має право ініціативи в Раді Міністрів по питаннях, які торкаються основних законів, і взагалі по таких питаннях, які по змісту своєму не належать до компетенції інших відомств.

12. Для участі в обміркуванні Радою Народних Міністрів окремих справ можуть бути запрошені в її засідання з правом дорадчого голосу, розпорядженням голови Ради Міністрів також і особи, які в склад Ради Міністрів не входять, але можуть бути корисними при розгляді справи.

III. Порядок скликання Ради Народних

Міністрів і розгляду справ в її засіданнях

13. Рада Міністрів скликається головою Ради Міністрів:

а) по власному його розсуду; б) по пропозиції Директорії або Кабінету Міністрів й в) по письмовій заяві не менше чверті членів Ради Міністрів.

14. Члени Ради Міністрів запрошуються в засідання через оповістки, які розсилаються Державною канцелярією з таким рощотом, щоб вони були одержані всіма членами не пізніше як за дванадцять годин до часу, призначеного для засідання.

15. Порушення зазначеного в ст. 14 цього статуту правила допускається лише в випадках надзвичайної негайності справи. Ця негайність повинна бути визнана й самою Радою після відкриття засідання; постанова Ради про те записується до журналу.

16. В засіданні Ради Міністрів можуть розв’язуватися лише ті питання, які були зазначені в оповістці. Порушення цього допускається лише в порядку, зазначеному в попередній статті.

17. Головує в засіданнях Ради Міністрів голова Ради Міністрів, а при його відсутності його заступник. При відсутності того й другого засідання Ради може бути скликано Державним секретарем, коли для того є підстава згідно ст.13 цього статуту, а головує в засіданні один з членів Ради Міністрів по її обранню.

Примітка: заступник голови Ради Міністрів призначається Директорією з числа міністрів.

18. В випадках, коли засідання Ради Міністрів скликано по пропозиції Директорії і в засіданні є присутній голова Директорії, головування в засіданні передається голові Директорії. В голосуванні голова і члени Директорії участі не беруть.

19. Засідання Ради Міністрів вважаються законними, коли присутні не менш половини її членів, в тім числі й голова Ради Міністрів або його заступник. Вищезазначена кількість присутнїх членів вимагається як для розпочатку засідання, так і для його продовження.

20. В випадках, коли засідання Ради Міністрів призначене для розгляду негайної справи не могло відбутися через брак кворума, голова Ради Міністрів має право перенести справу на розгляд Кабінету Міністрів.

21. Постановою Ради Міністрів вважається думка, яка прийнята більшістю голосів. При рівності голосів, голос головуючого в засіданні дає перевагу.

22. [На] кожному засіданні Ради Міністрів ведеться журнал.

До журналу додається первотвір докладу і проекту постанови, якщо такий був представлений; всі поправки, які були внесені Радою Міністрів в проект постанови, якщо вони були зроблені на самому проекті, свідчуться особою, яка веде журнал засідання.

23. Проект журналу оголошується на черговому засіданні Ради Міністрів і після ухвали його підписується особою, яка головувала в відповідному засіданні, Державним секретарем та не менш, як трьома членами Ради Міністрів, з числа присутніх на тому засіданні, журнал якого ухвалено.

IV. Порядок переведення справ в Раді Міністрів

24. На розгляд Ради Міністрів питання вносяться: а) по постанові Директорії або Кабінету Мі- ністрів; б) по ініціативі голови або членів Ради Міністрів.

25. Питання, які зв’язані з асигнуванням коштів з Державної скарбниці або викликають необхідність такого асигнування в будучому і взагалі зв’язані з грошовою справою, як-то: проекти статутів та устав відомств, коли в них зазначається кількість інституцій, проекти розпису посад в урядових установах, норми платні і таке інше, поступають на розгляд Ради Міністрів з висновком в цій справі бюджетної комісії.

Примітка: В випадках надзвичайної негайності зазначені в цій статті питання можуть бути винесені на розгляд Ради Міністрів, за згодою голови Ради Міністрів, лише з висновком міністра фінансів та Державного контрольора.

26. Доклади по питаннях, які зазначені в попередній 25-й статті цього статуту, і по всіх справах законодавчого характеру повинні бути викладені письмовно і передані до Державної канцелярії з потрібними матеріалами в 20 примірниках при відношенні про внесення питання до розгляду в Раду Міністрів.

27. Зазначені в попередній 26-й статті цього статуту доклади з доданими до них матеріалами розсилаються Державною канцелярією всім членам Ради Міністрів, а питання, які в них обговорюються, можуть бути поставлені в оповістку засідання лише з таким рощотом, щоб члени Ради Міністрів мали не менш трьох днів для ознайомлення з цими питаннями.

28. Порушення правил, зазначених в ст. 26 і 27 цього статуту, допускається лише в випадках надзвичайної негайності справи з додержанням порядку, зазначеному в ст. 15.

29. Оповістка складається Державним секретарем, який в разі вимоги якого-небудь відомства відступити от загального, в цьому статуті зазначеного порядку, керується вказівками голови Ради Міністрів.

30. Ухвалені Радою Міністрів проекти законів і інших постанов, які потребують, згідно існуючих законів, затвердження їх Директорією, остаточно редагуються і складаються Державною канцелярією, на підставі постанови Ради Міністрів, після чого вони підписуються головою Ради Міністрів і начальником того відомства, від якого був доклад в цій справі.

31. Подання на затвердження Директорії, ухвалених Радою Народних Міністрів законів і постанов провадиться особисто Державним секретарем; проекти законів та постанов подаються зо всіма матеріалами, які були на розгляді Ради Міністрів, і випискою з журналу засідання Ради Міністрів в цій справі. Затвердження й оголошення законів провадиться порядком, зазначеним в Тимчасовому законі про порядок затвердження й оголошення ухвалених Кабінетом або Радою Народних Міністрів законів та постанов (додаток III) *.

32. Про незатвердження Директорією, ухвалених Радою Народних Міністрів проектів законів і постанов Державний секретар повідомляє голову Ради Народних Міністрів і начальника того відомства, по докладу якого розглядалася справа в Раді Міністрів.

Голова Кабінету Народних Міністрів

Державний секретар

(ЦДАВО України. Ф. 2208. Оп. 1. Спр. 167. Арк. 6—8 зв. Засвідчена копія).

 

Протокол засідання Кабінету народних міністрів Директорії УНР про складання Б. Мартосом

обов’язків голови Ради народних міністрів,

розгляд окремих законопроектів, реорганізацію

діючих і створення нових установ

та інші питання

29 серпня 1919 р.

I

Слухали: заяву голови Ради Народних Міністрів Б.М. Мартоса про згоду високої Директорії на складання ним з себе, згідно з проханням з розгляду на перевтому, обов’язків голови Ради Народних Міністрів та про призначення головою Ради Народних Міністрів міністра внутрішніх справ І.Мазепи.

Постановили: Заслухавши заяву голови Ради Народних Міністрів Б.М. Мартоса, Кабінет Міністрів постановив: висловити від імені Кабінету Мі- ністрів жаль з приводу складання Борисом Миколаєвичем з себе обов’язків голови Ради і Кабінету Міністрів, а також щиру йому подяку за вмілу та корисну, в ці важкі часи для Батьківщини, працю, яка мала своїми наслідками міцне об’єднання Кабінету Міністрів та тверду і непохитну його політику.

Кабінет Міністрів висловлює своє задоволення з приводу залишення Бориса Миколаєвича і на далі в складі Кабінету Міністрів і певен, що уміла праця його на посту міністра фінансів принесе певні і бажані для Республіки наслідки, а також сприятиме загальній праці Кабінету Міністрів.

II

Слухали: Журнал засідання Кабінету Народних Міністрів. Ч. 176.

Постановили: Ухвалити.

III

Слухали: Доклад в. о. військового міністра проекту закона про встановлення військових агентів при посольствах УНР.

Постановили: Визнавши необхідним мати заключення в справі цього законопроекту міністра закордонних справ та міністра фінансів, Кабінет Міністрів ухвалив розгляд законопроекту відкласти до чергового засідання, а самий законопроект передати на висновок зазначеним міністрам.

IV

Слухали: Доклад в. о. військового міністра проекту постанови про тимчасовий розмір утримання начальника штабу Дієвої армії, його помічника та головного отамана.

Постановили: В зв’язку з заснуванням Вищого оперативного штабу, а також маючи на увазі необхідність побільшення утримання начальника груп Дієвої армії, Кабінет Міністрів постановив: зазначений законопроект передати до міністра військового для внесення в нього, з огляду на зазначене та зміну конструкції штабу Дієвої армії, відповідних корективів.

V

Слухали: Доклад в. о. військового міністра законопроекту про приєднання до Військового міністерства, Морського міністерства і про встановлення в складі цього міністерства Головного управління військового флоту.

Постановили: Ухвалити в такій редакції: «На зміну закону від * січня 1919 р., постановити: 1) Приєднати нині існуюче Морське міністерство Української Народної Республіки зо всіма його центральними установами до Військового міністерства. 2) Перетворити Морське міністерство в Головне управління морського військового флоту на чолі з начальником морського флоту з правами товариша військового міністра. 3) Всі місцеві установи Морського міністерства передати в відання начальника Морського військового флоту. 4) Доручити військовому міністрові представити на затвердження в законодавчім порядку штати Головного управління морського військового флоту. 5) Всі права та обов’язки морського міністра, встановленні попередніми законами передаються до військового міністра. 6) Закон цей ввести в силу по телеграфу.

VI

Слухали: Внесення керуючого Міністерством пошт і телеграфів про звільнення за штат директора телеграфно-телефонного Департаменту Кирила Чинного і директора поштового Департаменту Володимира Величенка, першого згідно з законом від 24 лютого 1919 р. з 1 лютого б. р. і останнього на підставі постанови від 18 липня б. р. з 19 серпня 1919 р.

Постановили: Внесення ухвалити.

VII

Слухали: Внесення міністра шляхів та міністра по справах Галичини про видачу одноразової грошової допомоги шляховикам Галичини, що працюють на шляхах УНР.

Постановили: 1) Видати всім шляховикам галичанам, які приряджені для праці чи захворіли на праці на шляхах УНР одноразову грошову допомогу по дві тисячі гривень кожному. 2) Асигнувати в розпорядження міністра шляхів з коштів Державної скарбниці два мільйони сімсот тисяч гривень для видачи зазначеної в п. I — цієї постанови — допомоги. 3) Доручити міністрові шляхів негайно виплатити зазначену допомогу з вільних коштів мі- ністерства, причому виплата ця має бути переведена під контролем комісії з представників Міністерства по справах Галичини, Міністерства праці і Міністерства шляхів. 4) Для вияснення і усунення всіх службових перешкод і утисків, які робляться шляховикам галичанам по службі їх на шляхах УНР, утворити окрему комісію з представників міністерств: шляхів, по справах Галичини та праці. 5) Просити міністра по справах Галичини виробити в порозумінні з міністром праці та міністром фінансів детальний план організації допомоги взагалі галичанам-біженцям.

VIII

Слухали: Доклад в справі виїзду правительства до місця нового перебування.

Постановили: 1) Питання про виїзд правительства з Кам’янця залишити відкритим. 2) Просити військового міністра внести до Ради Міністрів законопроект про військову комунікацію. 3) Просити голову Ради Міністрів вжити заходів, аби військовий оперативний штаб дав змогу налагодити для уряду справу нормального зв’язку з повітами, а також звернути увагу на ненормальне користування прес-бюро при штабі Дієвої армії засобами зв’язку.

Оригінал за належними підписами

З оригіналом згідно:

Секретар Ради Народних Міністрів

(ЦДАВО України. Ф. 1065. Оп. 1. Спр. 16. Арк. 64—65. Засвідчена копія).

 

Наказ Директорії УНР про доручення заступникові голови Ради народних міністрів і керуючому

Міністерством справ закордонних А. Лівицькому

виконувати обов’язки голови Ради народних

міністрів на час відсутності І. Мазепи

31 березня 1920 р.

Ставка

На підставі внесення голови Ради Народних Мі- ністрів Ісаака Мазепи від 10 березня 1920 р. заступникові голови Ради Міністрів і керуючому Міністерством справ закордонних Андрію Лівицькому доручається виконувати на час відсутності т.Мазепи обов’язки голови Ради Народних Міністрів.

Голова Директорії Петлюра

Керуючий справами Директорії М. Миронович

З оригіналом згідно:

Керуючий справами Директорії М. Миронович

(ЦДАВО України. Ф. 1065. Оп. 5. Спр. 2. Арк. 92. Засвідчена копія).

 

Закон Ради народних міністрів Директорії УНР

про встановлення цивільних прифронтових

комісаріатів уряду УНР при штабах армій,

дивізій та рівних з ними військових груп

25 червня 1920 р.

Іменем Української Народної Республіки

Затверджую 25 червня 1920 р.

Голова Директорії Петлюра

Посвідчую: т. в. о. Державного секретаря Оніхі- мовський

Закон

про встановлення цивільних прифронтових

комісаріатів уряду УНР при штабах армій,

дівізій та рівних з ними військових груп

Ухвалений Радою Народних Міністрів

1. Для встановлення і поновлення влади УНР по всіх галузях державного життя в місцевостях України, які звільняються од ворожої окупації, а також для реєстрації і охорони залишеного ворогом державного майна, для інформації прифронтового населення та для допомоги в заосмотренію війська харчовими продуктами, фуражем і підводами встановлюються цивільні прифронтові комісаріати уряду УНР при командуючих арміями та командирах дивізій, а також рівних з ними військових груп.

2. Встановлені по штатах, що до цього додаються, комісаріати числяться у відомстві Міністерства внутрішніх справ, керуються його інструкціями і переводять свою безпосередню діяльність за згодою командирів, при котрих находяться.

3. Всі центральні державні установи зносяться з комісаріатами через Міністерство внутрішніх справ. З метою найтіснішого зв’язку з фронтом в справах цивільних прифронтових комісаріатів утворюється особливий відділ при Міністерстві військових справ, який складається згідно доданим штатам.

4. Представники Міністерства народного господарства, які входять в склад прифронтових комісаріатів, керуються інструкцією цього міністерства і підлягають прифронтовому комісарові.

5. До прифронтових комісаріатів армій прикомандировуються представники міністерств фінансів, земельних справ, які керуються в своїй діяльності інструкціями цих міністерств і підлягають прифронтовому комісарові.

6. Прифронтові комісари на теріторії, звільненій військом від ворога, негайно оголошують про відновлення влади УНР і відновлення діяльності всіх державних і громадських установ та в разі необхідності закликають відповідних осіб до тимчасового виконання обов’язків в цих установах.

7. З менту вступлення до праці тимчасово закликаних місцевих органів, управління переходить до місцевої влади і чинники цієї влади підлягають не прифронтовим комісарам, а відповідним установам по належності, але прифронтові комісари залишаються посередниками між місцевою цивільною владою та військовою і референтами по цій справі при штабах відповідних військових груп.

8. Прифронтові комісари уряду УНР при штабах армій та рівних з ними військових групах координують і об’єднують діяльність комісарів при штабах дивізій.

9. Загальна інструкція щодо діяльності комісарів видається міністром внутрішніх справ по згоді з міністром військових справ.

Спеціальні інструкції складаються відповідними міністрами за згодою з міністрами внутрішніх і військових справ.

10. На переведення в чинність цього закону в розпорядження міністра внутрішніх справ відкрити кредити в сумі десяти мільйонів карбованців.

11. Закон цей перевести в життя з дня його затвердження.

Голова Ради Народних Міністрів Прокопович

Міністр внутрішніх справ Саліковський

З оригіналом згідно:

за начальника відділу Департаменту

законодавчих справ Державної канцелярії: Кошман

(ЦДАВО України. Ф. 3866. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 16. Друк. прим).

 

Постанова Ради народних міністрів Директорії УНР про тимчасове заступництво інтересів уряду Української Народної Республіки при Головній

команді польського фронту на Україні

2 липня 1920 р.

Іменем Української Народної Республіки

Затверджую 2 липня 1920 р.

Голова Директорії Петлюра

Посвідчую: т. в. об. Державного секретаря Оні- хімовський

Ухвалена Радою Народних Міністрів

Постанова

Про тимчасове заступництво інтересів уряду УНР при Головній команді польського фронту на Україні

1. Для полегшення зносин уряду УНР з Головною командою польського фронту на Україні для безпосереднього полагодження поточних питань, що виникають з перебування польських військ на терені Української Республіки, на час цього перебування установлюється уповноважений уряду УНР при Головній команді зазначеного фронту.

2. Уповноважений уряду УНР має: підтримувати тісний зв’язок поміж урядом Республіки і Головною командою польського фронту на Україні, регулювати в спосіб, що відповідає державним інтересам, стосунки поміж польським військом і людністю, а також адміністрацією Республіки на терені України, виступати в разі потреби перед цією владою від імені уряду УНР з відповідними заявами і т. ін., виконувати в сфері своєї компетенції доручення уряду і окремих міністрів, і взагалі, всіма засобами допомагати йому в унормуванні найблищих взаємовідносин з польською військовою владою.

3. Уповноважений уряду числиться в Міністерстві внутрішніх справ, якому і підлягає в своїй діяльності. Окремі міністерства можуть давати йому доручення безпосередньо, лише повідомляючи про них Міністерство внутрішніх справ.

4. Уповноважений уряду користується з прав товариша міністра.

5. Уповноважений уряду має канцелярію, а також зазначені в доданому штаті інші технічні сили.

6. На переведення в чинність цього закону в розпорядження Міністерства внутрішніх справ відпустити кредит в сумі 4000000 гривень.

7. Додані до цього штати ухвалити.

8. Постанова ця вводиться в чинність з менту її затвердження.

Голова Ради Народних Міністрів Прокопович

Міністр внутрішніх справ Саліковський

З оригіналом згідно:

Начальник відділу Департаменту законодавчих справ

Начальник законодавчого відділу

(ЦДАВО України. Ф. 1092. Оп. 2. Спр. 445. Арк. 33-33 зв. Засвідчена копія).

 

Закон Ради народних міністрів

Директорії УНР про Цивільне управління

при Головній команді військ

Української Народної Республіки

23 вересня 1920 р.

Іменем Української Народної Республіки

Затверджую 23 вересня 1920 р.

Голова Директорії Петлюра

Посвідчую: т. в. о. Державного секретаря Павел Зайцев

Ухвалений Кабінетом Народних Міністрів

Закон

про Цивільне управління при Головній команді військ УНР

I. Для переведення планів уряду УНР щодо відновлення всіх галузей державного і громадського життя на терені, зазначеному Головною командою військ УНР, яко район тилу армії, утворити Цивільне управління при Головній команді військ УНР.

Увага: Рада Міністрів по мірі потреби може спеціальною постановою передавати ті чи інші місцевості тилового району в безпосереднє завідування постійних урядових установ.

§ 1. На чолі Цивільного управління стоїть начальник його, який являється заступником міністра внутрішніх справ і користується з прав товариша міністра; в справах Цивільного управління тилового району він безпосередньо докладає головному отаманові військ УНР.

Увага: міністр внутрішніх справ має право безпосереднього догляду за діяльністю начальника управління, яко свого товариша і дає йому відповідні директиви.

§ 2. Начальник управління має референтів від міністерств: народнього господарства, фінансів, земельних справ, та юстиції, з призначення відповідних міністрів. Міністерства шляхів, а також пошт і телеграфів призначають в склад Цивільного управління своїх представників для зв’язку й інформації.

§ 3. Цивільне управління має окрему канцелярію.

§ 4. Начальнику Управління на терені, зазначеному в п. I цього закону, в адміністративному відношенні підлягають прифронтові комісари та всі державні (окрім Державного контролю і шляхів) й громадські установи та особи, через яких він і здійснює свою владу.

§ 5. На зазначеному в попередньому параграфі терені начальник управління користується з цілої повноти влади щодо відновлення діяльності державних та громадських органів влади.

§ 6. Начальнику Управління надається право відкривати діяльність всіх органів влади на місцях, відновляти в той чи інший спосіб функції місцевих самоврядувань, видавати відповідні розпорядження у всіх галузях державного життя, робити зміни в персональному складі всіх офіцій до V класу урядів включно шляхом звільнення, іменування та переміщення з одного уряду на інший.

Увага: Призначення на посаду V і VI рангу підлягають затвердженню відповідними міністрами по переході тилового району на звичайний стан.

§ 7. Начальникові Управління надається право, в разі конечної потреби, видавати обов’язкові постанови, щодо ріжних галузей державного життя.

§ 8. Про всі роспорядження по Цивільному управлінню начальник Цивільного управління подає одночасно до відома міністра внутрішніх справ і голови Ради Міністрів.

§ 9. Всі розпорядження та постанови по Цивільному управлінню, які мають загальнокеруючий характер, оголошуються наказами Головної команди військ УНР і тоді вони мають обов’язкову силу як для цивільного населення, так і для військових осіб.

§ 10. Начальник Управління безпосередньо координує працю референтів з завданнями цивільного управління і директивами міністерств.

§ 11. В разі визнання начальником Управління, що діяльність будь-кого з його референтів не відповідає державним інтересам, начальник управління припиняє його урядування і повідомляє про це відновідному міністру на розпорядження.

§ 12. Видатки, зв’язані з роботою начальника Цивільного управління переводяться з військового фонду з тим, щоб взяті суми були поповнені відповідними відомствами за їх кредитів.

§ 13. Всі службовці Цивільного управління і прифронтові комісари носять одяг військового зразку з відзнаками відповідних офіцій.

II. На перевісні видатки, щодо переведення в життя цього закону асигнувати в розпорядження начальника Цивільного управління в авансовому порядкові з військового фонду пятьдесят мільйонів (50 000 000) гривень.

III. Закон цей ввести в чинність по телеграфу.

IV. Доручити міністру внутрішніх справ негайно внести на розгляд Ради Міністрів штати Цивільного управління.

Голова Кабінету Народних Міністрів Прокопович

Міністр внутрішніх справ Саліковський

Директор Департаменту, начальник відділу Троїцький

Начальник законодавчого відділу

(ЦДАВО України. Ф. 1092. Оп. 2. Спр. 534. Арк. 14—15. Засвідчена копія).

 

Закон Ради народних міністрів Директорії УНР

про скасування губерніальних і повітових комісарів

і про встановлення «начальника губернії

і начальника повіту»

5 жовтня 1920 р.

Іменем Української Народної Республіки

Затверджую: 5 жовтня 1920 р.

Голова Директорії Петлюра

Посвідчую: т. в. о. Державного секретаря Онiхі- мовський

Ухвалено Радою Народних Міністрів

Закон

про скасування посад губерніальних та повітових комісарів і про встановлення посад «начальника губернії і начальника повіту»

На зміну та доповнення існуючих законів постановити:

1) Скасувати посади губерніального та повітового комісарів.

2) Для керування в адміністраційному відношенні губерніями та повітами встановити такі посади: «начальник губернії і начальник повіту».

3) В усіх законах та постановах уряду Української Народної Республіки замість назви губерніальний комісар, повітовий комісар встановити назву «начальник губернії, начальник повіту».

4) Закон цей ввести в чинність по телеграфу.

Голова Ради Народних Міністрів Прокопович

Міністр внутрішніх справ Літвицький

З орігіналом згідно:

в. о. віце-директора

Департаменту законодавчих справ

Державної канцелярії

Діловод

З копією згідно:

(ЦДАВО України. Ф. 1092. Оп. 2. Спр. 571. Арк. 69. Засвідчена копія).

 

Відручний лист голови Директорії УНР С. Петлюри на ім’я колишнього прем’єр-міністра В. Прокоповича

з подякою за велику працю на посту голови

українського уряду і з проханням залишитися

в складі Ради народних міністрів

7 жовтня 1920 р.

м. Кам’янець

Шановний Вячеславе Костянтиновичу!

Весною цього року, по звільненні нашої столиці Києва від ворога, я, предбачаючи велику працю, яка ставала перед урядом, закликав Вас, в порозумінні з організованим громадянством українським, до проводу в Раді Міністрів нашої Республіки.

Розпочата Вами робота по відновленню державного життя України, на жаль, не могла розвинутись через тимчасове опущення нами рідного краю, що сталося з причини нової навали ворога та хвилевих невдач на союзному фронті.

Але ж ці події не зломали Вашого духу і волі до праці на користь Батьківщини і робота уряду під Вашим проводом не припинялась весь час, в результаті чого видано цілу низку важних законів, які нині служать основою для відновлення правного життя Республіки, а також розроблено багато законопроектів, що мають урегулювати справи адміністраційні, самоврядування та інш.

Цілком розуміючи, що проведеною в таких тяжких умовах державною працею Ви збавили своє здоров’я, я з жалем вдовольняю Вашу прозьбу про звільнення з уряду голови Ради Народних Міністрів.

Вважаю за свій обов’язок висловити Вам від імені Республіки сердечну подяку за доконані труди Ваші і, бажаючи все ж таки використати для праці уряду Ваші знання, державний досвід і любов до Батьківщини, я прошу Вас залишатись в складі Ради Міністрів.

З правдивою пошаною (підпис) Петлюра (р. в).

 

За згідність:

Начальник дипломатичного відділу

(ЦДАВО України. Ф. 3696. Оп. 2. Спр. 35. Арк. 89. Незасвідчена копія).

 

Закон Ради народних міністрів

Директорії УНР про тимчасове Верховне

управління та порядок законодавства

в Українській Народній Республіці

12 листопада 1920 р.

Іменем Української Народної Республіки

Затверджую 12 листопада 1920 р.

Голова Директорії Петлюра

Посвідчую: т. в. о. Державного секретаря Оніхі- мовський

Ухвалений Радою Народних Міністрів

Закон

про тимчасове Верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці

До часу, коли матиме чинність в Українській Народній Республіці ухвалена Народним представництвом повна Конституція, що визначить державний устрій у всіх частинах державної діяльності та спиратиметься на послідовне і всебічне зужиткування засад народного суверенітету, себто, що вся Верховна влада безпосередньо належить народові і виявляється через парламент, скликаний на підставі загального, рівного, таємного, безпосереднього і пропорціонального виборчого права, без ріжниці пола, національності і віри, видається цей закон, що визначає тимчасове Верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці.

I

Верховна влада

1. Верховна влада Української Народної Республіки тимчасово організується шляхом нижчезазначеного розмежування та координування вищих державних функцій поміж Директорією, Державною народною радою і Радою Народних Міністрів.

Склад, порядок скликання та обсяг прав Державної народної ради визначає окремий закон.

II

Директорія Української Народної Республіки

2. Директорія Української Народної Республіки в особі голови Директорії іменем Української Народної Республіки:

а) затверджує ухвалені Державною народною радою закони;

б) затверджує ухвалені Радою Народних Міністрів призначення та звільнення;

в) затверджує ухвалені Державною народною радою умови з іншими державами:

г) видає на пропозицію Ради Народних Міністрів акти амністії та помилування;

д) репрезентує Українську Народну Республіку перед іншими державами, за відповідальністю голови Ради Народних Міністрів;

е) покликає голову Ради Народних Міністрів та затверджує членів Ради Народних Міністрів.

3. Директорія має окремий цивільний лист, що ухвалюється законодавчим шляхом.

4. Коли голова Директорії не зможе виконувати своїх обов’язків через хворість, від’їзд та з інших причин, то його часово з ухвали Державної народної ради заступає голова Державної народної ради, який виконання своїх обов’язків на той час покладає на заступника голови Державної народної ради.

До скликання Державної народної ради, зазначене в § 4 заступництво голови Директорії надається колєгії, яка складається з трьох членів: голови Ради Народних Міністрів, порядкуючого в Надвищому суді УНР і представника всіх політичних партій України. Цього останнього обирається в спільному засіданні представників центральних комітетів цих партій, по одному від кожного. Участь в обрані члена колєгії може брати лише така партія, яка зареєстрована в законному порядкові та існує не менш, як один рік. До складення колєгії голову Директорії заступає голова Ради Народних Міністрів.

III

Законодавство в Українській Народній Республіці

5. Українська Народна Республіка управляється на точній основі законів, у відповідний спосіб виданих.

6. Законопроекти відповідних міністерств, по ухвалі їх Радою Народних Міністрів, подаються на розгляд Державної народної ради через її президію.

7. Внесені в Державну народну раду законопроекти або ухвалюються нею самою, або передаються нею на остаточне розв’язання Ради Народних Мі- ністрів.

8. Проекти законів, ухвалених Державною народною радою або Радою Народних Міністрів (згідно § 7) за належними підписами подаються головою Державної народної ради, разом з головою Ради Народних Міністрів, на затвердження голови Директорії Української Народної Республіки.

9. Подані на затвердження голови Директорії Української Народної Республіки постанови Державної народної ради або Ради Народних Міністрів, на протязі чотирнадцяти діб, або затверджуються головою Директорії, або повертаються до Державної канцелярії незатвердженими.

Незатверджені постанови Державної народної ради подаються головою Ради Народних Міністрів до Державної народної ради на новий розгляд. Постанова ухвалена нею в тій же самій редакції набирає остаточно силу закона.

10. Законопроекти, ухвалені Державною народною радою, або Радою Народних Міністрів (§ 7) і затверджені головою Директорії Української Народної Республіки, оголошуються у Вістнику Державних Законів за підписом голови Ради Народних Міністрів, відповідного міністра та Державного секретаря.

11. Після оголошення закону в Вістнику Державних Законів, закон набирає обов’язуючої для всіх сили в терміні, що зазначено в самому законі, а якщо такий термін в законі не зазначено, то з дня одержання на місцях примірника Вістника Державних Законів, де закон надруковано. В самому законі може бути зазначено, що він до оголошення переводиться в життя або по телеграфу, або через посланців.

12. Ухвалені закони оголошуються Державним секретарем і ним же зберігаються.

13. Коли Державна народна рада не функціонує, Рада Народних Міністрів в необхідних випадках може ухвалювати постанови, що вимагають для свого видання законодавчого шляху: ці постанови, після затвердження головою Директорії та оголошення звичайним порядком, набирають силу закона (§§ 11, 12). Такі постанови поступають поза чергою на перше чергове засідання Державної ради для затвердження.

У випадку незатвердження таких постанов Державною народною радою вони тратять обов’язкуючу силу після оголошення про це на загальних підставах (§ 11) .

14. До скликання Державної народної ради всі права і обов’язки її покладаються на Раду Народних Міністрів.

IV

Рада Народних Міністрів

15. Голова Ради Народних Міністрів формує Раду Народних Міністрів, в склад якої входять всі міністри або керуючі міністерствами та Державний секретар, останній з правом дорадчого голосу.

16. Справи, що відносяться до міністерств, представники яких неприсутні на засіданні Ради Народних Міністрів, не можуть вирішуваться в тому засіданні Ради Народних Міністрів.

17. Державний контрольор, призначення якого провадиться порядком, відповідним розгляду і затвердженню законів, не входить в склад Ради Народних Міністрів, але запрошується на всі засідання Ради Народних Міністрів, в яких розглядається питання, зв’язане з інтересами скарбу, з правом дорадчого голосу і протесту.

18. В обсягу діяльності окремого міністерства і належних до нього відомств тільки відповідний міністр чи керуючий міністерством має право в порядку управління видавати розпорядження, вказівки та інструкції, укладати часово умови і вирішувати всі справи міністерства за своєю особистою відповідальністю перед Радою Народних Міністрів.

19. Рада Народних Міністрів за діяльність уряду відповідає перед Державною народною радою.

Голова Ради Народних Міністрів Андрій Лівицький

Міністр внутрішніх справ Саліковський

(ЦДАВО України. Ф. 3866. Оп. 1. Спр. 53.  Арк. 20-20 зв. Друк. прим).

 

версія для друку