українська російська англійська
Уряди Карпатської України - Документи
Звернення прем’єр-міністра А

Звернення прем’єр-міністра А. Волошина

до народу Карпатської України

з закликом постояти

за самостійність і розбудову

незалежної держави

3 листопада 1938 р.

м. Ужгород

Українська пресова служба

Українське видання

Заступництво на Німеччину

До всіх громадян Карпатської України

«Українська пресова служба» дістала від уряду Карпатської України до поширення наступний зазив:

Ми, уряд Підкарпатської Русі, яку велико-держави, що встановили остаточні границі дня 2 падолиста 1938 у Відні, назвали її природно — Карпатською Україною, звертаємося в цю вирі- шальну хвилину з гарячим закликом до вас, браття і сестри.

Відірвання споконвічних наших городів Ужгороду й Мукачева від Карпатської України, це зранення нашої Батьківщини. Але в цій важкій хвилі памятаймо те, що коштом тієї нашої рани здобуто українську державну самостійність. Цей важкий удар, який стрінув нас, не захитає нашої волі сповнити те велике завдання, яке оце поставила перед нами історія.

Супроти нового стану речей столицю нашого краю переносимо з забраного Ужгороду до Хусту, до того міста, в якім 21 січня 1919 р. проголошено перше бажання нашої самостійності.

Ми рішили взятися за історичний труд будови нашої обкроєної, однак до самостійності піднесеної країни.

Між вами ходять агенти чужих інтересів, які застрашують вас, що ми на нашій обкроєній землі не зможемо жити, бо не буде з чого жити й на чім працювати. Та таке твердити може лише ваш ворог, що хотів би підчинити цілу нашу землю пануванню тих фальшивих «приятелів», які сьогодні забрали наші прадідні міста, хоч їм ті міста непотрібні, ні не принесуть їм ніякої користі.

Ви повинні це знати, що наші вороги хотіли забрати всі скарби нашої землі, які забезпечать нам краще життя.

До розбудови нашої країни маємо забезпечені услів’я, себто капітал і працівні сили, які допоможуть вашій владі повести вас до кращої будучності.

Наша самостійна держава дає нам не тільки культурну і політичну свободу, але й забезпечує також для всіх нас хліб і працю. Вже цього року приступимо до будування нових доріг і залізниць. Закликаємо вас усіх, свідомих братів і сестер, щоб ви в початках нашої самостійності показали себе гідними свободи й помагали владі в розбудові нашої держави.

Хай пропадуть всякі релігійні, язикові й класові спори, які до сьогодні викликували між нами вороги нашого народу.

Єдність нашого народу, спокій і порядок стануть найпевнішою запорукою скорого розвитку нашої держави.

Історія признає правду тим, що вміють за неї постояти. Тому постіймо й ми за свою правду. Для всіх наших дальших дій, які ми підприймемо у виконанні наших обов’язків, очікуємо твердого морального опертя населення Карпатської України і всього українського народу.

Боже, нам допоможи сповнити наш відпові- дальний труд!

Прем’єр-міністр  в. р. Др. Августин Волошин

ЦДАВО України. Ф. 4465. Оп. 1. Спр. 126. Арк. 39. Незасвідчена копія.

 

Оголошення Краєвої виборчої комісії

про результати виборів до першого сейму

Карпатської України

12 лютого 1939 р.

На основі § 50 виборчого закону ч. 126/927 збірника законів і розпоряджень по провіренні висліду про вибори до першого сойму Карпатської України, переведені дня 12 лютого 1939 р., оголошую вислід:

Всіх голосів, відданих при виборах до першого сойму Карпатської України було,                                    265 002.

З того припало: на кандидатну листу Українського національного об’єднання і народностевих груп голосів     244 922

Узнано за неважні                                                                                                                                          2 328

найдено порожніх конвер[тів]                                                                                                                         17 752

Наслідком цього були вибрані послами до першого сойму Карпатської України слідуючі кандидовані особи:

1. Др. Августин Волошин, прем’єр правительства Карпатської України, Хуст

2. Ревай Юлій, міністр Карпатської України, Хуст

3. Др. Брящайко Юлій, адвокат, Хуст

4. Др. Брящайко Михайло, публічний нотар, Хуст

5. Грига Іван, хлібороб, Вишні Верецки

6. с. Довбак Адальберт, духовник, Ізки

7. Др. Долинай Микола, лікар, Хуст

8. Др. Дрбал Мілош, адвокат, Хуст, за чеську меншину

9. Дутга Августин, суддя, Хуст

10. Ігнатко Іван, хлібороб, Білки

11. Др. Комаринський Володимир, адвокат, Хуст

12. Качала Іван, залізничник, Перечин

13. Клемпуш Василь, торговець, Ясіня

14. Клочурак Степан, урядник, Хуст

15. Лацанич Василь, учитель, Великий Березний

16. Мандзюк Микола, учитель, Севлюш

17. Марущак Михайло, господар, Великий Бичків

18. Інженер Романюк Леонід, урядник, Хуст

19. Мойш Григорій, протопоп, Біла Церква, за румунську меншину

20. Німчук Дмитро, директор, Хуст

21. Інженер Олдофреді Антон-Ернест, інтерстат секретер, Хуст, за німецьку меншину

22. Пазуханич Юрій, інспектор, Хуст

23. Перевузник Іван, земледілець, Середнє

24. Попович Петро, земледілець, Великі Лучки

25. Ревай Федір, директор друкарні, Хуст

26. Др. Різдорфер Микола, лікар, Свалява

27. Др. Росоха Степан, урядник, Хуст

28. о. Станинець Юрій, парох, Воніново

29. Щобей Василь, господар, Вульхівці

30. Штефан Августин, начальник міністерства шкільництва, Хуст

31. о. Феделеш Кирило, катехіт, Білки

32. Тулик Михайло, редактор, Хуст

ЦДАВО України. Ф. 4465. Оп. 1. Спр. 204. Арк. 32. Незасвідчена копія.

 

Біографія

прем’єр-міністра Карпатської України

Августина Волошина

17 лютого 1939 р.

м. Хуст

Дня 17 березня 1939 р. прем’єр Карпатської України буде святкувати 65-ліття свойого життя.

Ціла Карпатська Україна вже заздалегідь приготовляється величаво відсвяткувати цей так знаменний ювілей.

Батько карпатоукраїнського народу народився 1874 р. в селі Келечині Волівського округу. Гімназію і теологію кінчав в Ужгороді. Професорський іспит склав у Будапешті. Швидко потому став професором мужеської учительської семінарії в Ужгороді.

В дуже молодому віці почав свою громадську працю. В 1901 р. зачав редагувати «Науку», що опісля прийняла назву «Свобода». Майже 40 років нинішній прем’єр Карпатської України, колишній о. директор А. Волошин був непохитним борцем за права українського народу під Карпатами. Часопис «Свобода» став його трибуною, з котрої лунало живе слово і взивало народ до боротьби за краще завтра. І хоч важко було голосити те, що наказувало його національне почуття — проте через драконські закони побідно проходив о. директор і разом зі своїми співробітниками виховував нові кадри свідомої молоді.

Між 1901 та 1907 видає цілий ряд педагогічних підручників. І так появляються «Читанки», «Азбуки» і ріжні фахові підручники. В тому часі виходить теж з друку його «Граматика української мови». Це є одна з найповажніших його праць, що принесла йому признання і в кругах філологів. Щоправда, під цю пору є вже ця граматика перестаріла, але в той саме час вона виконувала велику і незаміниму прислугу в школах.

В часах найбільшої мадяризації Августин Волошин веде найактивнішу працю і надає всеціло тон тодішньому інтелектуальному життю. Видає книжки, календарі, редагує часописи та бере живу участь в громадському житті.

Та найбільші заслуги має Августин Волошин упроти українського народу з часів Визвольних українських змагань в 1918—1920 рр. В той час український народ будував на всіх українських етнографічних землях Соборну Українську Державу. Карпатська Україна на свойому конгресі в Хусті 21 січня 1919 р. висказала своє рішення, що хоче прилучитися до Української держави.

Українську державу розбили, Карпатська Україна шукала сама собі виходу з тої важкої ситуації, в якій по війні найшлися інші народи, а між ними і український народ.

Тоді Карпатська Україна прилучилася до новоповсталої Чехословацької держави. Саме під проводом А. Волошина 100-членна делєгація приїхала до Праги і підписала формальну злуку.

Тепер ми б мали сказати дещо про його 20-літню працю. Та тут ми б мусили витягати на денне світло декому досить неприємні моменти старого режиму. Хай це оцінить історія. Ми можемо сказати, що цих 20 років А.Волошин провів дуже тяжку боротьбу з насаджуваним русофільством, мадярниством і взагалі з тими перешкодами, які клав старий режим.

По війні А.Волошин знову береться до нової праці. Засновує разом зі своїми співробітниками «Хліборобську партію», яку опісля реорганізує на «Християнську народну партію», на чолі якої стояв аж до минулого року. Був вибраний теж послом до пражського парламенту із згаданої партії.

Являється співробітником т-ва «Просвіта», яка дуже багато спричинилася до культурного піднесення краю видаванням популярних брошур та газет.

Рівно ж А. Волошин є відомий як письменник. Його драми: «Маруся Верховинка», «Без Бога ні до порога» мали великий вплив на маси. Тому теж зовсім заслужено т-во письменників і журналістів в Ужгороді вибрало його за почесного члена.

І на полі господарському дав тривкі основи під цілий ряд економічних інституцій. Згадаємо тільки Підкарпатський банк, Краєвий кооперативний союз, асекураційне т-во Бескид, фабрики «Акорд» та «Геліос», Торговельний союз та інші.

У кожну працю він вкладав себе цілого. Завжди бадьорий, повний енергії, молодості мужчина. І дійсно можемо повторити його слова, які сказав на свойому 60-му ювілею: «Не той старий, кому метрика показує…» *

Народ карпатоукраїнський і взагалі весь народ український його шанує і любить. Зовсім влучно назвав його батьком. Бо ж він відкрив нову сторінку в історії Карпатської України. А цей день 26 жовтня 1938 р. стане памятним днем.

ЦДАВО України. Ф. 4465. Оп. 1. Спр. 204. Арк. 36—37. Незасвідчена копія.

версія для друку