українська російська англійська
Вступне слово Прем'єр-міністра України Миколи Азарова на засіданні Уряду 10 травня 2012 року
10.05.2012 | 10:18
Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату КМУ

Шановні члени Уряду!

Шановні запрошені, присутні!

 

Вчора наш народ відзначив велике свято – День Перемоги. Хочу ще раз від душі привітати наших ветеранів. Вони врятували цивілізацію, засновану на гуманістичних цінностях. День Перемоги – це день народження практично всіх сучасних європейських демократій.

І ці ж солдати Перемоги разом з усім народом відродили зруйновану країну.

Тільки уявити, скільки біди, страждань, втрат випало на долю кількох поколінь нашого народу. Скільки б ми зараз не зробили для них, ми все одно в неоплатному боргу. Все життя кількох поколінь пройшло в очікуванні «світлого майбутнього». То соціальні експерименти, то війна, то відродження зруйнованого господарства, то політична нестабільність і зовнішні втручання (фінансова криза, наприклад, або кабальна ціна на газ) все відкладали і відкладали для них достойне, стабільне життя.

І все ж зараз знаходяться негідники і всередині країни, і зовні, хто хоче поставити під сумнів європейську перспективу цих людей, нашого народу. Хто готовий зупинити поступ України, знову збурюючи нестабільність, висуваючи нашій державі абсурдні претензії.

Не вийде. Наш народ проходив крізь більші випробування. У нас невичерпний потенціал для становлення України як процвітаючої незалежної держави. Ми здатні розвиватися на власний розсуд, виходячи з національних інтересів, а не за чужими вказівками.

Тому дуже важливо сьогодні використовувати кожен шанс для стабільного розвитку України, будувати і виробляти вітчизняні товари, якісно оновлювати охорону здоров’я і освіту, підносити вітчизняну науку тощо. Тобто, реалізовувати творчі плани, відкинувши виснажливі для країни протистояння.

Як це роблять, до речі, успішні нації.

Вчора завершився офіційний візит Прем’єр-міністра України до держави Катар. Ми побачили країну, яка динамічно розвивається, перетворює практично мертву пустелю на комфортне для життя екологічне середовище. Формує нове суспільство.

А секрет успіху не тільки в тому, що ця країна казково багата на запаси природного газу і нафти. Кінець-кінцем, є чимало прикладів, коли держави не спромоглися розумно розпорядитися отриманим від Бога багатством. «Секрет» в тому, що керівництво Катара здійснює мудру послідовну політику. Протягом десятиріч в країні політична і соціальна стабільність. Будуються масштабні промислові об’єкти і житло, ультрасучасна інфраструктура. Держава інвестує в майбутнє: в першу чергу в науку і передові технології.

І тому сьогодні Катар є лідером росту в регіоні. Для України це надзвичайно важливий рівноправний партнер.

Вчора, під час переговорів з главою держави Катар еміром Хамадом Аль Тані, ми дійшли згоди, що співробітництво між нашими державами має набути стратегічного характеру. І домовились розробити програму стратегічного партнерства на 20 років. Робота над програмою фактично уже розпочалась. Першими каменями у фундамент програми стане робота в Києві в кінці травня двосторонніх робочих груп з питань енергетики і сільського господарства.

Відповідні доручення Міністерству економічного розвитку і торгівлі як координатору проекту, та іншим міністерствам і відомствам я вже дав. Роботу треба побудувати таким чином, щоб стратегічна програма була готова до підписання під час візиту Президента України в Катар восени поточного року.

Під час переговорів з главою держави і Прем’єр-міністром Катара ми домовились щодо перспективних напрямів співробітництва і навіть конкретних проектів.

Коротко назву їх.

Це співробітництво в енергетичній сфері. Зокрема, в постачанні зрідженого газу. А також у розвідці і видобуванні газу в Україні.

В будівництві. Зокрема, участь українських компаній в будівництві об’єктів до чемпіонату світу з футболу в Катарі у 2022 році.

В агропромисловому комплексі. Зокрема, реалізація проекту зернового порту, терміналу-хабу в Катарі для потреб всього регіону.

Співробітництво в транспорті. Зокрема, в будівництві залізниці в Судані. Тобто, стратегічне співробітництво України і Катару буде поширюватись і на треті країни.

Як бачите, проекти є масштабні й амбітні, тому треба зробити все, щоб вони стали реальністю. А це не прогулянка бережком. Це велика робота.

На першому плані для нас питання енергозбереження і енергетичної незалежності України. Ми не можемо витрачати величезні ресурси так неефективно, як зараз. Відволікати їх від вирішення соціальних проблем. Нагадаю, тільки за російський газ, завдяки кабальному контракту, ми переплачуємо стільки, скільки на рік коштує вся охорона здоров’я в країні.

Додайте, що за оцінками експертів, щорічний обсяг втрат національної економіки від неефективного, порівняно з європейськими показниками, енергоспоживання оцінюється на рівні 15-17 мільярдів доларів США.

При середньосвітовій величині енергоємності валового внутрішнього продукту – 0,2 кілограми нафтового еквіваленту на 1 долар США, рівень енергоємності ВВП для України – 0,41 кілограм на долар США. Очевидно, що ми не настільки багаті, щоб дозволяти собі такі енерговитрати.

В чому ж причина? Перш за все, у застарілих технологіях. Так, енергоємність виробництва чавуну на українських металургійних підприємствах майже на 33% вища, ніж на провідних підприємствах світу. Більше, ніж 45% всього обсягу сталі в Україні виробляється у неефективних мартенівських печах. Частка електродугових печей становить менше ніж 4% у сталеливарному виробництві України (порівняно з 40% у країнах Організації економічного співробітництва і розвитку). Методом безперервного розливу у світі виробляється 93% загального обсягу сталі, натомість в Україні – лише 35%.

У хімічній промисловості України для виробництва тонни аміаку споживання електричної енергії в 3 рази більше, ніж у США, та в 2 рази більше, ніж в Росії.

Про сферу комунального теплопостачання взагалі боляче говорити. Втрати енергії перевищують 30%. На опалення житлового фонду щорічно витрачається понад 70 мільйонів тонн умовного палива. Тобто, на одного мешканця припадає 1,4 тонни, що в 2-3 рази більше ніж у країнах Європейського співтовариства.

Не можна, звичайно, сказати, що у нас нічого не робиться в сфері енергозбереження. З 2010 року спостерігається стабільне зменшення енергоємності ВВП. Так, в 2010 році вона склала 0,64 кілограмів умовного палива на гривню, що на 1,5% менше ніж у 2009 році. А в І півріччі 2011 року – ще на 1% менше, ніж у 2010 році.

Тенденція є, але темпи абсолютно не задовольняють.

Тому підвищення енергоефективності та енергозбереження стає стратегічною лінією розвитку економіки та соціальної сфери.

Насамперед, нам треба активізувати державне стимулювання енергоефективних проектів в усіх галузях економіки, підприємств будь-якої форми власності.

Така підтримка вже відбувається. Держава фінансує (співфінансує) енергоефективні заходи та проекти. Держава надає податкові пільги та преференції енергоефективним технологіям.

Але, виявляється, програм багато, а прогресу мало. 

Тому час переглянути наші підходи, відмовитись від того, що «буксує» і зосередитись на успішних рішеннях. Доручаю Мінекономрозвитку разом з Міненерго узагальнити результати реалізації програм з енергоефективності та створити модернізовану, єдину державну програму. 

Підкреслю, що саме енергоефективність – це єдино можлива база модернізації вітчизняної промисловості.

Шановні члени Уряду!

У ході модернізації української економіки треба також мати на увазі, що екологія - така ж важлива складова якості життя людей, як якісна і доступна їжа, як добротне житло, як своєчасна і кваліфікована медична допомога тощо.

Тим часом, загальна екологічна ситуація в Україні залишається доволі складною. Сьогоднішні реалії невтішні. Минулої суботи ми розглядали їх під час селекторної наради в Мінприроди. Які проблеми ми визначили після аналізу екологічного стану та його динаміки в Україні?

Перше: накопичення відходів – як промислових, так і побутових. Технології їх збирання, знешкодження і переробки в Україні абсолютно не відповідають сучасним вимогам.

Друге: масово порушуються вимоги Водного кодексу. Триває незаконна забудова водозахисних зон і прибережних захисних смуг. Штрафні санкції та покарання недостатні, щоб зупинити порушення закону.

Третє: поширені несанкціоновані вирубування лісу і забудови лісових зон. Тут також питання у справедливості і невідворотності покарання, яким можна зупинити порушників.

Четверте: в гонитві за прибутком виробники технічних сільгоспкультур (соняшника, ріпака) виснажують родючість українських ґрунтів. І нічого не вкладають у її відновлення.

Про все це я мав дуже серйозну розмову із представниками міністерств, відомств і регіональних адміністрацій під час селекторної наради в Мінприроди.

Стало очевидним, що негайно треба вдосконалювати законодавчу базу щодо охорони навколишнього середовища. І підвищувати відповідальність перед законом, в першу чергу чиновників, які крізь пальці дивляться на порушення.

Також очевидно, що за станом екології потрібен постійний об’єктивний і принциповий контроль. Він запроваджений завдяки системі космічного моніторингу. Я особисто включаюся у такий контроль.

Крім цього, всі програми і проекти модернізації вітчизняної економіки матимуть сильну екологічну складову.

Нова українська економіка буде екологічною економікою. Ми не відступимо від цього.

Під час наради я попередив, що відтепер Уряд буде оцінювати роботу місцевих органів влади як за економічними, так і за екологічними показниками.

 

 

версія для друку