українська російська англійська
Вступительное слово Премьер-министра Украины Николая Азарова на заседании Правительства 11 июля 2012 года
11.07.2012 | 10:22
Департамент информации и коммуникаций с общественностью Секретариата КМУ

Шановні члени Уряду! Шановні запрошені!

 

Жнива ввійшли в вирішальну фазу. У збиральну кампанію вже включилися всі регіони країни. Середня врожайність пшениці в центральних регіонах, де зосереджені основні обсяги зернових, складає приблизно 30 центнерів з гектару. Це покращує перспективи валового збору врожаю в цілому.

Також важливо, що жнива відбуваються ритмічно і у достатньо сприятливих погодних умовах. Зерно зібрано на чотирьох мільйонах гектарів – це понад 40% загальної площі.

Ми маємо на сьогодні 8 мільйонів тонн зерна нового врожаю.

Це досить непогані показники. Хліба вистачить і на внутрішнє споживання, і, підкреслюю, на експорт.

Враховуючи кон’юнктуру на зовнішніх ринках, українське зерно матиме вигідну ціну. А це означає, що вітчизняні аграрії можуть розраховувати не тільки на повернення вкладених коштів, а й на пристойні прибутки.

Минулого тижня під час робочих поїздок я спілкувався з аграріями, які займаються вирощуванням зернових на Житомирщині.

У Криму я ознайомився з роботою сільгосппідприємства «Антей», яке крім вирощування зернових культур та овочів, одночасно побудувало потужності з очищення насіння.

Приємно відзначити оптимістичний настрій у людей, з якими я зустрічався, та їх розуміння, що Уряд послідовно реалізує програми підтримки на довгостроковій основі.

Селяни відчули, що таку підтримку Уряд поставив на довгострокову основу. Ми не маємо права їх підвести.

Але, звертаю увагу Міністра! До мене звертаються селяни стосовно того, що, на відміну від попередніх років, вони не можуть отримати офіційні висновки від лабораторій Державної сільськогосподарської інспекції щодо якісних характеристик зерна нового урожаю.

Я поцікавився: в чому причина? І виявилося, що чиновники так захопилися реорганізацією, що вчасно не потурбувалися про акредитацію цих лабораторій.

Це питання потрібно врегулювати. Негайно.

Селяни повинні отримати об’єктивну оцінку якості зерна. Без тяганини і зайвих витрат. Я прошу терміново оформити це у вигляді доручення Уряду.

Перспективи розвитку індустріального виробництва зерна в Україні надзвичайно великі. Але для того, щоб сповна реалізувати потенціал наших земель, необхідно ще багато зробити.

Тому зараз ключовим завданням для агропромислового комплексу є раціональне використання земель та підвищення врожайності.

Для цього в зернове виробництво необхідно впровадити ряд інноваційних рішень: від використання сучасних високопродуктивних сортів і гібридів до впровадження нових технологій вирощування зернових, а також використання сучасної техніки.

Держава готова «підставити плече» селянам. Адже модернізація агропромислового комплексу дозволить забезпечити цінову стабільність на продукти сільського господарства.

У галузі тваринництва урядова позиція теж цілком зрозуміла – ми відроджуємо вітчизняне тваринництво.

Та ж виплата дотацій за утримання молодняку великої рогатої худоби - це не разова акція, а довготривала програма.

Шановні колеги!

У найближчі кілька років Уряд має намір вирішити проблему повного забезпечення країни овочами і фруктами українського виробництва за стабільними цінами. Це цілком можливо.

Ми запровадили стимулювання створення сучасних овоче- та фруктосховищ і тепличних господарств – через систему часткової компенсації витрачених на спорудження коштів.

Крім того, за бюджетної підтримки формується система оптових ринків, налагоджується логістика.

Уже запрацювали оптові ринки у таких містах як Київ, Львів, Донецьк. Ще на 8 об’єктах здійснюються будівельні роботи і значна частина потужностей буде введена до кінця цього року.

На прикладі підприємства «Качинський+» в селі Андріївка Севастопольського району я пересвідчився як важлива підтримка держави у відновленні садів і виноградників. І ми будемо її збільшувати.

Держава з року в рік нарощує бюджетну підтримку АПК.

В 2012 році на розвиток підприємств агропромислового комплексу з Державного бюджету передбачено 8,6 млрд. грн., або в 1,4 раза більше проти 2009 року.

Але, на жаль, нерідко кошти надходили до селян невчасно або не в повному обсязі.

Останній приклад – державна компенсація сільським господарствам, які постраждали від загибелі озимини та пересівали зернові.

У доволі непростих фінансово-економічних умовах, Уряд знайшов можливість виділили на цю мету 300 мільйонів гривень.

Але зверніть увагу – заявок на компенсацію отримано усього 26 мільйонів гривень. До того ж заявки надійшли не з найбільш постраждалих областей.

Чому так, питаю? Виявляється як тільки господарства отримують компенсацію, зразу ж стають об’єктом перевірок різних контролюючих і силових органів. І селяни на нескінченні перевірки і узгодження витрачають дорогоцінний час.

Таким чином, дискредитується сама система державної допомоги, а, значить, і сама ідея відродження села.

Тому я звертаю увагу Міністра, керівників фіскальних, контролюючих, правоохоронних органів на те, що потрібно втручатися тільки там, де є обґрунтовані сигнали про зловживання, а не з будь-якого приводу.

І іншому випадку – це буде розглядатися як чиновницьке свавілля і будуть зроблені відповідні висновки.

Я вимагаю від усіх урядовців і посадовців, кого це стосується, – не відволікайте селян бюрократичними тяганинами. Селяни повинні отримати всю належну компенсацію – і крапка.

Державні програми підтримки аграрного виробництва мають працювати і на підтримку і великотоварного виробництва, і фермерського, і, звичайно, особистого господарства.

Середній клас селян-виробників – це люди, руками яких відроджується село.

Ось приклад - невелике господарство на Житомирщині, яке я нещодавно відвідував. Родина має ферму, на якій вирощують 500 індиків, має 20 вуликів і великий город, де росте все необхідне. І з усім цим управляється 4 людини – господар, дружина і дві чарівні доньки.

Всі вони ще зовсім недавно жили і працювали в Києві й жодного відношення до сільського господарства, не мали.

Глава сім’ї - Павло Збінський. Приклад його життя показує, що можна за короткий строк побудувати гарний будинок з усіма зручностями, створити достаток для родини й упевнено будувати майбутнє. Побільше б нам таких господарів! Таким людям хочеться й потрібно допомагати.

Саме з таких людей, людей праці, треба робити героїв різноманітних ток-шоу, телевізійних програм.

Адже це не просто історія родини, а відображення долі людей, які фактично дають приклад іншим. Якщо в кожному селі було хоча б по 10-20 таких господарств, ми мали б зовсім інше українське село.

Подумайте над цим, шановний  голова Держтелерадіо. Впевнений, людям це буде цікавіше.

А ще мені запам’яталися слова дружини господаря, яка турбувалася про те, що мало молоді залишається в селі, що надзвичайно важливо змалечку прививати любов до землі, навчати на ній працювати. Надзвичайно мудрі слова.

Дійсно, дуже часто більше уваги концентрується на економічних проблемах села і, натомість, мало уваги приділяємо духовному і культурному вихованню і розвитку.

Тут величезна роль родини, але й не останню роль відіграє школа, заклади культури. Можливо, міністерству освіти і Міністерству культури потрібно підсилити цей напрямок при формуванні програм в загальноосвітній школі, підтримці осередків культури на селі.

Дійсно, розвиток сільськогосподарського виробництва – не тільки економічне завдання. Допомога держави надзвичайно важлива ще й з точки зору соціального відродження села. Адже тільки разом із підвищенням зайнятості та рівня доходів зайнятих в аграрному виробництві - створюються умови для по-справжньому цивілізованого життя на селі, розвитку інфраструктури.

Це надзвичайно чутлива тема для селян, які хочуть мати впевненість, що вони зможуть на місці отримати якісну медичну допомогу, віддати дітей до дитячого садка чи школи.

Я вже не кажу про дорожню інфраструктуру, низька якість якої не тільки негативно впливає на якість життя людей, а й гальмує економічний розвиток сільських територій.

І таку впевненість ми людям вже даємо. Споруджуються та оснащуються тисячі медичних закладів, шкіл, будуються і ремонтуються дороги.

Збільшення обсягів підтримки аграрного виробництва – запорука нових робочих місць.

Україна – держава з величезним аграрним потенціалом.

Але мати прекрасні родючі землі, працьовитих селян, глибокі навички і традиції землеробства – тільки цього вже не достатньо, аби в нинішніх складних природно-кліматичних та економічних умовах отримати конкурентні переваги.

Треба рухатись у напрямку модернізації виробничих та технологічних процесів, поліпшувати професійний рівень працівників, які зможуть працювати на сучасній техніці, обізнані із сучасними інтенсивними технологіями вирощування аграрної продукції. Саме за цим майбутнє АПК.

Шановні колеги!

Завтра, 12 липня, в Ялті відбудеться засідання Українсько-Російської міждержавної комісії. Стратегічна співпраця з Росією була і залишається одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики нашого Уряду.

Наша співпраця стає усе більш широкою і максимально конкретною. Зроблені дуже важливі кроки з метою поглиблення кооперації в найрізноманітніших сферах економіки, і зокрема, в області енергетики, у тому числі атомної, судно- і авіабудуванні, освоєнні космосу.

Сьогодення диктує нові умови. Нашу співпрацю треба значно поглиблювати і активізувати. Треба реально і системно наповнювати її у сфері економіки, бізнесу і політики. Цього чекають від нас насамперед робітники промислових підприємств, заводів і виробництв України, для яких взаємовигідна співпраця з Російською Федерацією – не просто якесь гасло, а життя.

Впевнений, що і Україні, і Росії це під силу. Запорукою цьому наші спільні інтереси, наш спільний позитивний досвід співробітництва і особливо – особиста увага Президентів наших держав та спільне бажання громадян наших країн працювати і діяти разом, пліч-о-пліч. В тісному співробітництві і на чесних партнерських позиціях.

Дякую за увагу.

версія для друку