українська російська англійська
Щороку багато українців використовують можливості Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів
21.12.2012 | 14:42
Прес-служба Міністерства юстиції

Щороку десятки тисяч Українців користуються можливостями, які надає Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.  Даний міжнародний документ є одним з найбільш застосовуваних у відносинах України з іноземними країнами.

22 грудня виповнюється 9 років набуття чинності для України указаного міжнародного документа.  Після приєднання України до Конвенції єдиною формальною вимогою для легалізації офіційних документів у відносинах з іншими державами - учасницями цієї Конвенції стала наявність апостилю.

Так, протягом 2012 року лише Міністерством юстиції України, яке проставляє апостиль на офіційних документах, призначених для використання на території іноземних держав, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами, було проставлено апостиль майже на 44 тис. офіційних документах.

Крім того, повноваження на проставлення апостилю надані Міністерству освіти і науки, молоді та спорту (на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що стосуються сфери освіти і науки),  Державній реєстраційній службі України (на офіційних документах, виданих органами реєстрації атів цивільного стану) та Міністерству закордонних справ (на всіх інших документах).

На сьогодні учасницями Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, включаючи Україну, є 104 держави, зокрема: Албанія, Аргентина, Австралія, Австрія, Білорусія, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Китай, Коста Ріка, Хорватія, Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Еквадор, Естонія, Фінляндія, Франція, Грузія, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Індія, Ірландія, Ізраїль, Італія, Японія, Республіка Корея, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Маврикій, Мексика, Монако, Чорногорія, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Панама, Перу, Польща, Португалія, Румунія, Російська Федерація, Сербія, Словаччина, Словенія, Південна Африка, Іспанія, Суринам, Швеція, Швейцарія, колишня югославська Республіка Македонія, Туреччина, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, США, Уругвай, Венесуела, Андорра, Антигуа та Барбуда, Вірменія, Азербайджан, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Ботсвана, Бруней, Кабо-Верде, Колумбія, Острови Кука, Домініка, Домініканська Республіка, Сальвадор, Фіджі, Гренада, Гондурас, Казахстан, Киргизстан, Лесото, Ліберія, Ліхтенштейн, Малаві, Маршалові острови, Монголія, Намібія, Нікарагуа, Ніуе, Оман, Республіка Молдова, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Самоа, Сан-Марино, Сан-Томе і Принсіпі, Сейшели, Свазіленд, Тонга, Тринідад і Тобаго, Узбекистан, Вануату.

На сьогодні Конвенція застосовується у відносинах між Україною та усіма її державами-учасницями.

 

версія для друку