українська російська англійська
Вступне слово Прем'єр-міністра України Миколи Азарова на засіданні Уряду 9 січня 2013 року
09.01.2013 | 10:26
Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату КМУ

Шановні члени Кабінету Міністрів!

Шановні запрошені!

 

Уже за два місяці на півдні України розпочнуться весняно-польові роботи. Тому питання підготовки до них вже зараз стає у центр уваги Уряду.

Що нас очікує в цьому сезоні та які питання необхідно оперативно врегулювати, щоб отримати добрий урожай? 

Умови для осінньої вегетації озимих культур 2012 року були значно кращі, ніж попереднього року. І снігу на полях зараз достатньо: висота снігового покрову від 9 до 33 сантиметрів.

Під озиминою в країні в цілому понад 8 мільйонів гектарів. За оперативною інформацією, на початок січня сходи озимих зернових культур отримано на 96% посівних площ. Причому, порівняно з 2011 роком, ослаблених посівів утричі менше. Це непоганий показник, який дозволяє сподіватися на гарний врожай.

Проте, не скрізь все добре: в господарствах Автономної Республіки Крим сходи отримані лише на двох третинах засіяних площ, у Луганській області – на 73% площ. Багато слаборозвинених сходів у Херсонській та Одеській областях. Це сталося через відсутність тут опадів  восени. І в господарствах цих же регіонів весняно-польові роботи почнуться раніше за інші. Очевидно, що доля врожаю в цих областях залежить від того, наскільки вдасться в оптимальні агротехнічні строки навесні пересіяти ті площі, де сходи загинули або сильно пошкоджені.

Закладений нами врожай повинен вирішити ключові завдання: повністю забезпечити країну продовольчим зерном, дати достатню кормову базу для подальшого збільшення поголів’я – у першу чергу великої рогатої худоби, і повністю задовольнити експортні контракти.

Тому цілком зрозумілою є посилена увага Кабінету Міністрів до підготовки весняно-польових робіт.

Чого чекають від нас селяни? У першу чергу організованого і доступного ресурсного забезпечення весняно-польових робіт. Усі умови для цього створено. Забезпеченість насінням ярих культур становить 102% до потреби. Сільгоспвиробники заявили намір поточного року використати мінеральних добрив на 15% більше, ніж минулого року. І на 10% більше засобів захисту рослин. Відзначу також той позитивний фактор, що ціни на добрива стабільні: вони знаходяться на рівні початку 2011 і 2012 років.

Принципово важливий момент: якщо сприятлива погода – це дарунок природи, то оптимальні агротехнології, внесення необхідної кількості добрив і захисних речовин, максимальна забезпеченість необхідними ресурсами – це інструмент в руках самих виробників. Разом ці фактори дозволять отримати гарний врожай.

Мінагрополітики разом з  Мінекономрозвитку уже узгодили графік постачання мінеральних добрив за асортиментом і за регіонами. Необхідно, щоб тепер Мінагрополітики разом з регіональними адміністраціями запровадило щотижневий моніторинг виконання цього графіку, а також було створено механізм гнучкого реагування на умови, які складаються в конкретних регіонах. Треба, щоб матеріально-технічне постачання доходило саме в той час, саме в те місце і саме в тих обсягах, як це потрібно селянам.

Також треба, щоб графік проведення весняно-польових робіт найближчим часом був затверджений у кожній обласній адміністрації. І щоб саме він був «дорожньою картою» для оперативного маневрування необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Звертаю увагу Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Міністерства аграрної політики, що на 4 січня у сільгоспвиробників у наявності було біля 140 тисяч тонн дизельного пального і 36 тисяч тонн бензину. Це тільки третина від потреби. До початку весняно-польових робіт забезпечення пальним має бути стовідсотковим. І за стабільними цінами. Скоординувати цю ресурсну позицію доручаю Віце-прем’єр-міністру Бойку Юрію Анатолійовичу.

Також надзвичайно важливо забезпечити господарствам доступ до кредитних ресурсів для проведення сезонних робіт і добитися виконання зобов’язань страховими компаніями. Доручаю Першому віце-прем’єр-міністру Сергію Геннадійовичу Арбузову організувати відповідну роботу.

Шановні колеги, позавчора Український гідрометеорологічний центр розповсюдив прогноз зимівлі озимих. Там сказано: «зважаючи на осінній стан посівів, очікувані погодні умови до кінця січня та за умови, що у лютому значних аномалій погоди не буде, потенційний рівень урожайності озимих культур 2013 року може бути на 20-30% вищим, ніж у 2012 році».

Ось який у нас орієнтир на врожай, і треба зробити все можливе, щоб його досягти.

Шановні члени Уряду!

До активізації внутрішнього виробництва, розвитку внутрішнього ринку треба підходити з різних сторін. Але на головне місце треба поставити збільшення попиту і доступності вітчизняних товарів для споживача.

Не секрет, що наш внутрішній ринок у багатьох випадках аж занадто лояльний до імпортного «ширпотребу», натомість власній продукції створює бар’єри. Подивіться на вітрини торгівельних центрів: де на них знайти вітчизняні бренди? Звичайно, це питання до виробників, які пасуть задніх в маркетингу, але й питання до торгівлі. Парадокс, але вітчизняні товари наша торгівля ставить у гірші умови, ніж завезені в Україну. Наприклад, мені розповідали, що власники окремих торгових площ вітчизняним виробникам виставляють орендну плату більшу, ніж перекупникам імпортного товару. Якщо це так, то це абсолютно неприйнятно.

Нам треба нарешті нормалізувати ситуацію у внутрішній торгівлі. Я б навіть сказав: цивілізувати ситуацію. Ось чому наш Уряд у попередньому складі вперше за часів незалежності серйозно зайнявся цією проблемою. Адже після «Правил радянської торгівлі» жодного системного законодавства про  внутрішню торгівлю в Україні не було.

Мінекономрозвитку розробив проект Закону України «Про внутрішню торгівлю». Але він не подолав лобістської протидії та занадто довго пролежав без розгляду в парламенті.

Тому Уряд 12 грудня минулого року відкликав цей законопроект, щоб актуалізувати його та узгодити невирішені питання.

Чому цей закон такий важливий, принциповий для нас? Тому що очевидні диспропорції, які склалися в торгівлі, гальмують розвиток внутрішнього ринку і порушують права та інтереси як покупців, так і виробників, і навіть продавців. Особливо представників малого та середнього бізнесу.

Де економічна логіка і справедливість у тому, що виробник, припустимо, товарів щоденного вжитку, термін реалізації яких – лічені дні, чекає на повернення виручки від торгової мережі 60 днів? Як цей виробник може ритмічно і зацікавлено працювати у таких умовах? Додам, що у відношенні доступності кредитних ресурсів цей виробник у гірших умовах, ніж імпортер.

Чому вітчизняний виробник не отримує від торгівлі стимулів і сприяння, як це заведено у цивілізованих країнах? Натомість торгові мережі абсолютно свавільно вимагають від виробника такий собі «бакшиш» у вигляді «плати за маркетингові послуги», за «просування товарів» - а фактично за те, щоб товар тільки з’явився на полицях супермаркетів. У свою чергу, ні рітейлори, ні покупці сьогодні не мають реальних важелів впливу на недобросовісних постачальників.

Чому посадові особи адміністрацій ринків поводяться як «князьки», на власний розсуд вимагаючи «мзду» за оренду, утримання торгових місць, за якісь міфічні додаткові послуги чи інші винагороди? А малих підприємців та найманих працівників тримають безправними, без договорів і трудових угод?

А як далі терпіти те, що торгові мережі як правило необґрунтовано встановлюють торгівельні надбавки від 50 до 100%, орієнтуючись на ажіотажний попит, а іноді навіть штучно створюють його? Вони ж таким чином скорочують можливості наших громадян, в першу чергу людей з низькими доходами та похилого віку, купувати більше необхідних товарів. Тих товарів, які наші виробники насправді готові постачати за прийнятними цінами.

А скільки може продовжуватись те, що у нас торгівля «перекошена» у бік міста? У містах іде боротьба за ділянки для супермаркетів, а на селі закриваються магазини. Стимулів для розвитку сучасної торгівлі на селі за минулі роки не було створено ніяких. 

А якщо відсутня конкуренція, з’являються торговці, котрі селянам пропонують хліб та інші продукти харчування широкого попиту інколи на третину дорожче, ніж в середньому по регіону. І чим далі від великого міста – тим такі товари дорожчі. А при невисоких доходах на селі навіть 1 гривня на буханці, кілограмі крупи, цукру чи олії – відчутна втрата для людей.

Ще один аспект. Кожен новостворений квадратний метр в торгових центрах, у середньому 80% прибутку дає імпортерам (тобто, виробникам з інших країн), і лише 20% - вітчизняним виробникам. А має бути принаймні паритет.

Ось тільки побіжний погляд на кількість і масштаб хронічних проблем внутрішньої торгівлі.

Настав час їх вирішувати. З вигодою для всіх сторін.   

Внутрішня торгівля протягом трьох останніх років не тільки має стабільну позитивну динаміку зростання обсягу роздрібного товарообороту (від 15 до 20% щорічно). Вона ще й характеризується зростанням чисельності приватних підприємців, які займаються торговельною діяльністю, створенням нових робочих місць, вагомим внеском у формування доданої вартості та бюджетних надходжень.

Це велика і важлива галузь, якій вкрай необхідні прозорі, прогнозовані правила функціонування. Тільки тоді вона приверне інтерес системних інвесторів. А потенціал ще великий, адже до європейських норм - 650 квадратних метрів на 1000 осіб – нам ще далеко.

 

Тому доопрацювання законопроекту «Про внутрішню торгівлю» треба прискорити і заручитися щодо нього підтримкою громадськості. Доручаю Міністру економічного розвитку і торгівлі завершити цю роботу протягом місяця. А я особисто хочу обговорити принципові положення законопроекту з Радою підприємців при Кабінеті Міністрів, засідання якої прошу призначити на найближчий час.

Шановні колеги!

У 2012 році одним з головних пріоритетів Кабінету Міністрів стало впровадження принципів відкритого урядування.

Кабінет Міністрів на доручення Президента України Віктора Федоровича Януковича розпочав активну реалізацію міжнародної ініціативи „Партнерство „Відкритий Уряд”. Розроблений Урядом спільно з громадськістю, український План дій з впровадження Ініціативи визнаний міжнародним комітетом з реалізації Ініціативи одним з кращих. Цю важливу справу необхідно продовжити на належному рівні.

Тому доручаю Віце-прем’єр-міністру Грищенку Костянтину Івановичу організувати його реалізацію у 2013 році.

Минулого року органи виконавчої влади провели понад три тисячі консультацій з громадськістю. Особисто я багато виніс корисного із десятків зустрічей з молодіжними громадськими організаціями, громадськими організаціями та експертами у галузі агропромислового господарства, з питань захисту прав споживачів, провідними українськими економістами, а також головами громадських рад при центральних та місцевих органах виконавчої влади.

Ми також підтримали ініціативу молодіжних активістів і утворили Молодіжну раду при Кабінеті Міністрів України.

Значно активізовано роботу громадських рад, що діють при органах виконавчої влади. Вони створені майже при всіх органах виконавчої влади. При Кабінеті Міністрів створено Раду голів громадських рад при органах виконавчої влади. Вже започатковано традицію зустрічей членів Ради голів громадських рад з керівництвом Уряду та з міністрами. Прошу Віце-прем’єр-міністрів, керівників органів виконавчої влади змістовно продовжити цю традицію. А міністру Кабінету Міністрів Лукаш Олені Леонідівні доручаю організаційно забезпечити проведення таких зустрічей, скласти відповідний графік. 

Пріоритетом міністрів і керівників інших центральних органів влади має стати налагодження дієвої співпраці з громадськими радами при відповідних міністерствах. Це ваш додатковий експертний ресурс та «рупор» громадськості. Врахування думки і порад суспільства – це надійний зворотній зв’язок, який суттєво підвищує ефективність влади та зміцнює довіру до неї. 

Крім того, звертаю увагу, що Кабінетом Міністрів утворено ряд консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів, що мають сприяти здійсненню урядових повноважень. Проте, далеко не всі зазначені органи працюють на належному рівні. Тому доручаю також Міністру Кабінету Міністрів проаналізувати діяльність цих консультативно-дорадчих органів та подати пропозиції щодо активізації їх роботи.

Шановні колеги!

На завершення хочу дати ряд конкретних доручень.

Першому віце-прем’єр-міністру Арбузову разом з Міністром фінансів Колобовим і Міністром доходів і зборів Клименком доручаю до 1 лютого нормалізувати систему розрахунків місцевих бюджетів. З тим, щоб із самого початку року не допустити збоїв у фінансуванні витрат місцевих громад.

Також Першому віце-прем’єр-міністру Арбузову разом з Міністром соціальної політики Королевською доручаю терміново розглянути бюджети соціальних фондів, забезпечити прийняття обґрунтованих фінансових документів. Головне завдання цих бюджетів – безумовно в повному обсязі здійснювати вчасну виплату лікарняних та інших передбачених законодавством виплат. Щодо кожного випадку затримки виплат вимагаю предметно розбиратися, вживати заходів і доповідати Уряду.

І насамкінець ще одне окреме доручення. Хочу привернути увагу до резонансної ситуації, яка склалась навколо одного з найбільших вітчизняних авіаперевізників – компанії «Аеросвіт».

Ми не маємо права допустити, щоб негаразди приватної компанії завдавали шкоди інтересам тисяч наших та іноземних громадян. Те, що пасажири «Аеросвіту» стали заручниками цієї нездорової ситуації, абсолютно неприйнятно. Треба втручатися. Перевізник зобов’язаний діяти в рамках чинного законодавства і міжнародних правил, а органи влади зобов’язані контролювати дотримання законів і встановлених правил.

Доручаю Віце-прем’єр-міністру Олександру Юрійовичу Вілкулу швидко й оперативно розібратися в цій ситуації, проаналізувати стан справ і негайно підготувати пропозиції щодо наших дій.

Безумовно, в першу чергу всіх пасажирів, заблокованих за кордоном, якнайшвидше треба повернути на Батьківщину і добитися компенсації всім, хто постраждав від затримок і скасування рейсів.

Дякую за увагу. У кого є запитання чи пропозиції до порядку денного?

версія для друку