українська російська англійська
Вступительное слово Премьер-министра Украины Николая Азарова на заседании Правительства 28 августа 2013 года
28.08.2013 | 10:20
ДЕПАРТАМЕНТ ИНФОРМАЦИИ И КОММУНИКАЦИЙ С ОБЩЕСТВЕННОСТЬЮ СЕКРЕТАРИАТА КМУ

 

Шановні члени Кабінету Міністрів!

Шановні запрошені!

 

У понеділок відбувся робочий візит Прем’єр-міністра України до Російської Федерації. На доручення Президента України були проведені переговори  з Головою Уряду Російської Федерації Дмитром Медведєвим та керівниками міністерств і відомств, які відповідають за зовнішньоекономічні відносини.

Потреба обговорити українсько-російські торгово-економічні відносини виникла не тільки тому, що напередодні нам довелося терміново врегульовувати ускладнення щодо митного оформлення українських товарів у Росії. Принципово важливо те, що на певному етапі різних інтеграційних процесів, в яких беруть участь як Росія, так і Україна, стратегічним партнерам (якими є наші країни) необхідно уточнити позиції і виробити проекцію взаємодії в умовах, які змінюються. Абсолютно зрозуміло, що кожна сторона має обрахувати і свої вигоди, і ризики.

Ми виходимо з того, що змінюється весь світ, вся глобальна система економічних відносин. Але відгороджуватися від змін якимись штучними торговими бар’єрами просто безперспективно. Перш за все для власної економіки.

Саме тому Україна вступила до світової організації торгівлі. Те ж саме зробила і Росія. Адже норми і правила СОТ були спеціально створені як механізм справедливого погодження інтересів в умовах постійних змін в світовій торгівлі. Тому ми повинні системно використати принципи СОТ, щоб знайти оптимальні рішення.

Україна бачить свою мету в тому, щоб за будь-яких обставин нарощувати обсяги і якість українсько-російських торгово-економічних відносин. Оскільки позитивна динаміка двостороннього товарообігу - це головне наше досягнення за останні роки. Тому проводити нові розмежувальні лінії не в інтересах наших народів.

Ми вважаємо, що наша спільна задача – усіляко сприяти збільшенню товарообігу між Україною і Росією, між Україною і країнами Митного Союзу. Це завдання було сформульовано під час останньої зустрічі Президентів Віктора Януковича і Володимира Путіна, цього потребують економіки наших країн.

Яких треба докласти спільних зусиль для того, щоб розвивати взаємовигідне співробітництво і в майбутньому – цьому, власне, і була присвячена наша відверта дискусія в Москві.

Те, що за один рік на наших кордонах з’явилось нове утворення – Митний Союз Росії, Білорусі і Казахстану – ми сприймаємо як реальність, в якій треба працювати. Те, що з 1 січня 2015 року це об’єднання вийде на вищий рівень інтеграції і суб’єктом співробітництва стане Євразійський економічний Союз, ми також сприймаємо як об’єктивний фактор економічних відносин. І тому вже зараз влада і бізнес України енергійно пристосовують свої дії до того, щоб у взаємній торгівлі з ЄврАзЕС не було ніяких перепон.

Отже, і те, що після підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом Україна утворить зону вільної торгівлі з ЄС – так само треба сприймати як реальність.

Я неодноразово наполягав і наполягаю на тому, що ці інтеграційні проекти не треба протиставляти. Навпаки, треба напрацьовувати оптимальні шляхи взаємодії.

В інтересах взаємовигідної співпраці ми готові поступово приєднуватись до окремих угод, які діють у Митному союзі, щоб оптимізувати торгівельний режим. Доручаю Урядовому уповноваженому в Колегії Євразійського економічного співтовариства Віктору Івановичу Суслову разом з російськими колегами визначитися і запропонувати Уряду план дій в цьому напрямі.

Вважаю, що в понеділок у Москві ми пройшли важливий етап у цьому процесі. У широкому колі керівників, відповідальних у двох Урядах за інтеграцію, зробили, так би мовити, інвентаризацію питань, які викликають занепокоєння або різночитання. Це нормальна партнерська основа для подальших переговорів. Так само було, наприклад, під час багаторічної роботи зі створення зони вільної торгівлі країн-учасниць СНД.

Тим більше, що зона вільної торгівлі між Україною і ЄС передбачає до 10 років перехідного періоду, за який можна гармонізувати та адаптувати і нормативну базу, і практику. У кінці-кінців, і у Росії, і у України є багаторічний практичний досвід торгівлі з Європейським Союзом. А також і Україна, і Росія визначили перспективою адаптацію своїх економік до європейських норм.

Тому я переконаний, що робота із зближення позицій може бути успішною. Ми тільки на початку цього шляху, але у нас є досвід вирішення проблем в інтересах народів наших держав.

Я доручив Міністерству економічного розвитку і торгівлі, Міністерству доходів і зборів і Міністерству закордонних справ, під головуванням Віце-прем’єр-міністра Юрія Анатолійовича Бойка розробити практичні алгоритми та механізми взаємодії з Митним Союзом, та в подальшому - з Євразійським економічним союзом в умовах дії зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом. Ці практичні речі ми й будемо обговорювати з російськими партнерами.

Шановні колеги!

До речі, вчора під Москвою відкрився Міжнародний авіаційно-космічний салон МАКС-2013, в якому беруть участь багато українських підприємств. Уряд України на авіасалоні представляє Віце-прем’єр-міністр Юрій Анатолійович Бойко.

Авіакосмічна галузь – яскравий приклад того, які переваги дає співробітництво і кооперація, і які втрати несе розмежування потенціалу.

Україна традиційно спеціалізується на створенні важких транспортних літаків, середньомагістральних пасажирських лайнерів і на авіадвигунобудуванні. У цій сфері ми досі випереджаємо світові розробки.

Водночас в Росії в цих сегментах авіабудування помітних досягнень досі немає. Очевидно, що співробітництво в сфері авіабудування підсилює позиції наших країн.

Серед партнерів українських наукових колективів і підприємств багато російських: 3 авіаційні заводи; 23 науково-дослідних інститути; 33 підприємства-розробники та постачальники обладнання і систем; 63 підприємства-постачальники матеріалів; 11 ремонтних авіаційних підприємств.

Сьогодні Україна разом з Російською Федерацією реалізує такі масштабні проекти в галузі літакобудування, як: серійне виробництво пасажирських літаків Ан-148; серійне виробництво пасажирських літаків Ан-140; модернізація літаків Ан-124-100; у рамках окремої міжурядової Угоди – розробка та серійне виробництво військово-транспортного літака Ан-70 з двигунами Д-27.  

Аналіз виконання спільних програм, вирішення проблемних питань співробітництва здійснює Підкомісія з питань співробітництва в галузі авіаційної промисловості Комітету з питань економічного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії.

Також реалізуються спільні проекти в авіабудуванні з Китаєм, Індією, Іраном, Казахстаном, Кубою та іншими країнами.

Головним викликом для міжнародного співробітництва є жорстка конкуренція на ринку виробництва авіаційної техніки. А це вимагає великих інвестицій у модернізацію науково-технічної та виробничої бази.

Сьогодні конструкторські бюро розпочали роботи над створенням нового транспортного літака АН-178 та авіаційного двигуна нового покоління АІ-28. Це техніка, розроблена на значне випередження конкурентів. Але завоювати ринок вона зможе лише тоді, коли буде створена передова виробнича база для серійного випуску і побудована глобальна сервісно-маркетингова система.

Треба реалістично визнати, що сьогодні Україна одна поки не може вирішити таке завдання. Ми розуміємо, що розвиток авіаційної галузі потребує значних фінансових ресурсів.

Тому держава створює умови для інвестиційно-інноваційного розвитку аерокосмічної галузі. Сьогодні діють норми Закону України щодо державної підтримки літакобудівної промисловості в Україні, згідно з яким підприємства авіаційного комплексу отримають пільги зі сплати податку на землю, звільнення від сплати ПДВ та митних зборів при ввезенні товарів та комплектуючих виробів на митну територію України.

Для розширення серійного виробництва на вітчизняних підприємствах літаків Ан-148, Ан-158, а також відновлення (разом з Російською Федерацією) виробництва Ан-124, завершення випробувань Ан-70 треба залучати в галузь значні фінансові ресурси, у тому числі за рахунок інвестицій, кредитування, лізингових схем збуту літаків, а також створення спільних підприємств з метою додаткового фінансування та розширення ринку збуту авіаційної техніки.

Сьогодні завершується підготовка концепції Державної цільової науково-технічної програми розвитку авіаційної промисловості України на період до 2020 року.

Тому доручаю Мінпромполітики, Мінекономрозвитку, Мінфіну, МЗС, Державному космічному агентству Україні, Держконцерну «Укроборонпром» підготувати матеріали для проведення під моїм головуванням розширеної наради з питань розвитку вітчизняної аерокосмічної галузі. Треба розробити низку системних, конкретних заходів, що повинні простимулювати розвиток вітчизняного авіабудування. Особливо прошу врахувати, що більшість наших діючих, найбільш перспективних програм в авіабудівній галузі так чи інакше здійснюється і реалізується разом із Російською Федерацією. Прошу на це зважати: ми завжди відкриті для будь-якого співробітництва, але вже відпрацьовані схеми з надійними партнерами – повинні бути на першому місці.

Президент України наголосив, що наша держава має і далі розвиватися, як країна високої культури з сильним індустріальним потенціалом, справедливою та ефективною системою соціального захисту, широкими можливостями глобального партнерства. Не зроблю особливого відкриття, коли скажу, що саме вітчизняна аерокосмічна галузь відповідає всім вищезгаданим критеріям. Саме тому наш Уряд завжди приділяв і буде приділяти особливу увагу українському літакобудуванню.

Щодо питань порядку денного.

Спектр питань, які розглядаються сьогодні на засіданні Уряду надзвичайно широкий.

Він стосується і економічної, і соціальної, і гуманітарної сфер.

Відомо, що мале та середнє підприємництво є найбільш динамічним елементом економіки, воно гнучко реагує на зміни кон’юнктури ринку, здатне швидко створювати нові робочі місця в періоди, коли промисловість потерпає від скорочення попиту на зовнішніх ринках.

Саме тому одним із головних чинників сталого розвитку економіки є зміцнення позицій малого та середнього бізнесу в загальній структурі вітчизняної економіки, підвищення його ефективності, розвиток інноваційного підприємництва тощо.

Ці питання має вирішити Загальнодержавна програма розвитку малого і середнього підприємництва на найближчі 10 років, Концепцію якої ми сьогодні розглянемо.

Продовжується робота із приведення національного законодавства до європейських вимог.

Так, сьогодні ми приймаємо зміни до 20 технічних регламентів у частині встановлення вимоги щодо обов’язкової відповідності національних стандартів вимогам європейських технічних регламентів. Це надасть можливість суб’єктам господарювання спростити процедуру введення продукції в обіг за рахунок взаємного визнання робіт з оцінки відповідності як на рівні національних та європейських, так і на міждержавному рівні - за рахунок ідентичності технічних вимог до продукції.

Крім цього, ми розглянемо законопроект про державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, який дозволить гармонізувати законодавство України з Регламентами та Директивами ЄС.

Проектом врегульовуються питання здійснення контролю за безпечністю та якістю сировинної бази для виробництва продуктів харчування. Такий контроль спростить доступ продукції українських виробників на ринок країн ЄС. 

В дерегуляції бізнесу ми зробили важливий крок - перейшли на ризикоорієнтовану систему контролю за діяльністю суб’єктів господарювання. Тобто зараз під час планування перевірок найбільша увага приділяється підприємствам де є найвищий ризик виникнення проблем.

Щоб підходи були уніфікованими та прозорими, ми сьогодні розглянемо методику оцінки ступеню такого ризику. Щоб кожному підприємцю було зрозуміло: чому його діяльність віднесено до певної групи ризику, а від цього залежить і періодичність перевірок контролюючими органами.

З розвитком новітніх технологій на перший план виходять питання гарантування безпечного навколишнього природного середовища.

Для охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави буде розглянуто перелік видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

У нашій багатонаціональній державі поліетнічність історично є важливим чинником соціально-економічних і суспільно політичних процесів. Для вдосконалення правового регулювання міжнаціональних відносин ми розглядаємо Концепцію державної етнонаціональної політики України, в якій визначено її принципи, цілі, завдання і напрями, а також враховано міжнародні норми і стандарти у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина.

А також ми розглянемо інші питання порядку денного.

Дякую за увагу. Які є пропозиції до порядку денного?

 

версія для друку