українська російська англійська
Коментар МЗС України щодо порушень прав національних меншин в РФ
28.03.2014 | 12:54
Прес-служба Міністерства закордонних справ

В Україні викликає стурбованість не тільки збільшення проявів ксенофобії, антисемітизму та расизму в Російській Федерації, але й низький рівень захисту прав національних меншин, який ледве дотягує до загальновизнаних європейських стандартів у цій сфері.

Цю стурбованість української сторони поділяють провідні експертні органи Ради Європи, які здійснюють регулярний моніторинг різних аспектів захисту прав людини в державах-членах Ради Європи.

Так, у 2013 році Комітет міністрів Ради Європи розглянув і затвердив доповідь Консультативного комітету Рамкової конвенції про захист національних меншин в Російській Федерації за підсумками третього моніторингового циклу, а також ухвалив резолюцію CM/ResCMN(2013)1 від 30 квітня 2013 року щодо застосування положень цієї конвенції на території Росії.

Згідно з цим документом, експерти висловили серйозне занепокоєння відсутністю в РФ комплексного законодавства по боротьбі з дискримінацією, яке б охоплювало всі сфери життя і чітко визначало поняття дискримінації. Наголошуючи на тому, що наявні повноваження та обмежені ресурси Уповноваженого РФ з прав людини не дозволяють йому належним чином захищати права національних меншин, вони вказували на необхідність створити незалежний спеціалізований орган, який би займався  виключно питаннями дискримінації та здійснював широкий моніторинг у цій галузі.

А на думку європейських фахівців, такому органу було б чим зайнятись, адже:

  представники меншин досі стикаються з розповсюдженою дискримінацією у таких сферах, як працевлаштування і доступ до житла. Нетерпимість і ворожість проти «чужинців» демонструється все з більшою відкритістю. У низці регіонів продовжується насильницьке виселення ромів без надання адекватного альтернативного житла. Прибутки та умови праці більшості корінного населення, яке займається традиційними видами діяльності, не відповідає базовим законодавчим вимогам;

  у деяких регіонах система реєстрації за місцем проживання залишається проблемною і дискримінаційною через адміністративні бар’єри, а іноді через корупцію і дискримінаційне ставлення працівників правоохоронних органів. Через перешкоди, з якими стикаються трудящі-мігранти під час оформлення реєстрації та дозволів на роботу, вони стали особливо вразливою категорією для їх використання корумпованими правоохоронцями у власних інтересах та різноманітних зловживаннях;

  вихідці з Кавказу та з Центральної Азії, а також роми піддаються вибірковим і невиправдано частим перевіркам зі сторони поліції, внаслідок чого є вразливими з точки зору корупції та інших порушень, в тому числі непропорційного застосування сили;

  спостерігається відсутність підтримки будь-якої іншої діяльності національних меншин, крім культурної, проте порядок і критерії виділення фінансової допомоги на ці потреби позбавлені прозорості;

  викликає тривогу кількість злочинів на ґрунті расової ненависті і ворожнечі, особливо проти вихідців з Центральної Азії, Африки, Азії та з Кавказу, а також проти ромів. Частими є прояви ісламофобії та антисемітизму, міжетнічні зіткнення, які іноді розпалюються політиками і засобами масової інформації. У виступах політиків усе частіше присутня ксенофобська і расистська риторика, особливо в ході передвиборчих кампаній. Засоби масової інформації широко розповсюджують забобони, а іноді використовують мову ворожнечі по відношенню до деяких меншин;

  правозахисники і неурядові організації, які опікуються захистом прав людини і прав меншин, стикаються з серйозними проблемами під час реалізації свого права на свободу об’єднань, висловлення своєї думки. Коли йдеться про захист прав меншин, вони переслідуються відповідно до закону «Про протидію екстремістській діяльності»;

  незважаючи на наявність на федеральному рівні законодавчих гарантій рівності різних мов Російської Федерації, загальний клімат не сприяє їх використанню у повсякденному житті, в тому числі на офіційному рівні і на топографічних знаках. Використання мов меншин у містах швидко скорочується, навіть серед осіб, які належать до меншин, в рамках їх територіальних утворень. Кількість програм на телебаченні і радіо, які транслюються мовами національних меншин, також скорочується;

  чинні положення федерального законодавства щодо отримання освіти мовами меншин часто не виконуються на місцевому рівні і, відповідно, конкретні гарантії доступу до освіти мовами меншин і до вивчення мов меншин відсутні. Більш того, постійний процес «оптимізації» шкіл призвів до закриття різних шкіл з навчанням мовами меншин і з викладанням мовами меншин.

Станом на сьогодні Російська Федерація так і не ратифікувала ключовий інструмент Ради Європи, який захищає лінгвістичні права меншин, а саме: Європейську хартію регіональних мов або мов меншин від 5 листопада 1992 року. Вона перебуває у «довгому ящику» з 2001 року і, судячи з політики, яка проводиться  московською владою у мовній сфері, навряд чи буде ратифікована у найближчій перспективі. Між тим, саме Хартія могла б забезпечити ефективний захист мовних прав не тільки мільйонів етнічних українців (за неофіційними даними - близько 10 мільйонів), які проживають на території Росії, але й мовні права всіх інших національних меншин, які формують національно-культурне розмаїття Федерації.

Звинувачуючи у порушеннях прав російськомовного населення Україну, яка не тільки ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин у 2003 році, але й уже пройшла два цикли моніторингової процедури, передбаченої цим договірно-правовим інструментом, Росія вкотре демонструє подвійні стандарти по відношенню до нашої держави.

версія для друку