українська російська англійська
Виступ Прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка на Cьомому Київському Безпековому Форумі 10 квітня 2014 р.
10.04.2014 | 19:01
ДЕПАРТАМЕНТ ІНФОРМАЦІЇ ТА КОМУНІКАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ СЕКРЕТАРІАТУ КМУ

Шановні пані та панове!

Радий бачити вас усіх на Cьомому Безпековому Форумі.

Хотів би з вами поділитися думкою про те, що сім років тому, коли я, як Міністр закордонних справ України, задумував проведення Київського Безпекового Форуму в м. Києві в Україні, навіть не міг здогадатися, що саме в Києві і саме в Україні буде відбуватися обговорення нової системи безпеки, і саме в Україні будуть відбуватися одні з найдраматичніших подій цього століття. Найдраматичніших подій, які говорять про те, що Безпекові Форуми у нас є, немає тільки безпеки світової. І це є правда, яка стала очевидною після подій російської інтервенції на територію України.

Ми щойно бачили дуже емоційний фільм про те, як Україна бореться за свою свободу, як Україна виборола свободу для своїх громадян. Але тепер Україні треба вибороти свободу у світі. На нас здійснили військову інтервенцію: військову інтервенцію, яка розрушила ту фрагментарну систему безпеки, яка до сьогоднішнього дня існувала; військову інтервенцію, на яку, на жаль, в світі немає адекватної відповіді. І це ще одна правда.

В першу чергу почну з того, що ті дії Російської Федерації, які відбулися по відношенню до України, є не просто порушенням норм міжнародного права, а є зухвалим міжнародним злочином. Речі треба називати своїми іменами.

Не дивлячись на наявність десятків договорів про братерство і партнерство, тільки в 2014 р. ми усвідомили, що таке російське братерство. Це російські танки і війська, які захопили Крим, це російська «воєнщина», яка оточила всі кордони української держави, і це вільні протестанти, які захоплюють приміщення СБУ і вилучають сотні автоматів Калашникова під наглядом російської агентури і з прямим фінансуванням антиукраїнських і антидержавних операцій російською владою.

Виклики, які є сьогодні в Україні, пов’язані з тим, що ми маємо низку внутрішніх проблем, які треба вирішувати. Частина цих проблем вирішена тоді, коли українці за свою свободу, за свою країну, за своє майбутнє змістили диктатора і вибороли право керувати в своїй державі. Це неймовірно важливий крок. 103 людини віддали своє життя за майбутнє країни, і ми не маємо права знівелювати цей крок.

Треба рухатися далі. Для того, щоб рухатися далі, в країні повинна бути політична консолідація, країна повинна не просто підписувати угоди з ЄС, а виконувати ці угоди, країна повинна пройти процес президентських виборів і продемонструвати чесні і прозорі президентські вибори, і Україна до виборів повинна чітко заявити, яка нова українська Конституція буде.

Дозволю собі чітко зазначити, що так склалося в українській історії, що кожен Уряд, що кожен Президент намагається переписати Основний закон під себе. Люди стояли за зміну системи, а не за зміну облич. І зміна системи знаходиться в площині нових конституційних змін, нового співвідношення повноважень між Парламентом, Урядом, інститутом Президента і судовою гілкою влади; і передача повноважень від центральної влади на місця.

Ми категорично не сприймаємо заклики щодо федералізації, а тим більше, ми не сприймаємо, коли такі заклики чути від МЗС іноземної держави. У нас також є багато порад для російської Конституції, починаючи із збільшення повноважень російських федеральних регіонів і закінчуючи тим, що в Росії найбільша українська громада, яка теж хоче претендувати на другу державну мову - українську.

Але при цьому ми, як український Уряд, сповідуємо принцип децентралізації влади, який передбачає ліквідацію адміністрацій, який передбачає передачу повноважень місцевим органам влади і виконавчим комітетам, які формуються на місцях, який передбачає право кожної людини впливати як на центральну, так і місцеву владу, і визначати свою  місцеву владу в себе в регіоні, а не в Києві.

Що стосується питань зовнішньої політики і питань безпеки в цілому – якщо хтось з наших сусідів сподівається на те, що питання Криму буде зняте з порядку денного, то ці сподівання марні. Українська держава ніколи не визнає анексію Криму і настане той час, коли ще при нашому житті Україна відновить контроль над українською територією, якою є АР Крим.

Ми переконані, що наші західні партнери, які надали безпрецедентну політичну підтримку Україні, будуть і надалі також жорстко сповідувати принципи виконання міжнародного права, і що повернення до business as usual цього разу не буде.

Проковтнули Грузію, отримали Україну, проковтнемо Україну, ніхто не знає, де це завершиться. Це буде Афганістан 1979 р., це буде Прага, це буде Будапешт? Що це буде?

Ми вважаємо, що нам треба розпочати надзвичайно нагальний діалог про те, яка все ж таки система безпеки повинна існувати. Сумнозвісний Будапештський меморандум не дав можливості захистити Україну і сталося так, що одна з основних країн-підписантів, яка гарантувала територіальну цілісність і недоторканність українських кордонів, і вчинила військову агресію.

Ми вітаємо те, що на Раді безпеки ООН тільки ця країна не підтримала рішення про територіальну цілісність України. Так, сьогодні Росія ізольована. Щойно ПАРЄ прийняла рішення позбавити Росію права голосу до кінця поточного року. Так, Росія ізольована. Але чи вирішує це питання української безпеки? Це створює серйозний і позитивний загальний підхід, тільки російські танки з Криму не їдуть і не їдуть чомусь від українських кордонів.

Єдина система безпеки, яка сьогодні має чіткі гарантії взаємної співпраці і допомоги один одному – це Вашингтонський договір ст. 5. У 2008 р. у Бухаресті Україна і Грузія претендували на підписання МЕПу, але в силу різних обставин цього не відбулося. Сьогодні в Україні є дуже серйозний ріст настроїв щодо підтримки ідеї євроатлантичної інтеграції. Але при цьому ми, як Уряд, чудово усвідомлюємо, що посилена співпраця з Альянсом буде означати те, що Росія знову використає цю карту і буде намагатися колоти Україну, так як вона зараз це проводжує робити.

Більше того, треба бути відвертим: навіть якщо б Україна сьогодні виявила бажання щодо вступу в Альянс, чи отримали б ми консенсус в Альянсі? Навряд чи.

Тому у нас сьогодні немає іншого виходу, як будувати власні Збройні Сили. Не можу вам розкрити багато деталей щодо стану Збройних Сил України, але протягом останніх чотирьох років здійснювалася цілеспрямована політика щодо знищення Збройних Сил української держави, щодо знищення органів правопорядку і сил безпеки. І для цього у нас є чіткі докази.

Але дивитися в минуле немає можливості. Треба дивитися в майбутнє. В майбутньому у нас економічні виклики, і ми усвідомлюємо, що сьогодні коштів на модернізацію Збройних Сил України не вистачає. У нас проблеми сьогодні з грошима для того, щоб виплатити зарплати і пенсії. У нас проблеми сьогодні, щоб закрити захищені статті Державного бюджету України. Ми сконцентрувалися, ми вивели війська, ми привели їх у бойову готовність, ми зробили все, що ми могли зробити станом на сьогоднішній день для того, щоб мати можливість зупинити військову агресію.

Проте ми звертаємося до наших західних партнерів: нам потрібна модернізація, нам потрібна технічна та інша допомога для формування українських Збройних Сил як таких сил, які можуть захистити і Україну, які можуть захистити і Європу, оскільки питання конфлікту, який виник у Криму, це не питання двосторонніх стосунків між Україною та Росією. Це питання підриву глобальної системи безпеки.

Ми стурбовані тим, що ще в 2007 р. Росія вийшла з угоди по контролю за звичайними озброєннями в Європі. Вже тоді почався процес підготовки до військової інтервенції, так як світ втратив можливість контролю за звичайними озброєннями по угоді, де Росія була частиною цієї угоди.

Ми звертаємося до наших міжнародних партнерів з тим, щоб сісти за стіл і напрацьовувати нову спільну модель безпеки для Європи, яка є не просто письмовим зобов’язанням, а яка є гарантією того, що більше ніколи не повториться ситуація, коли країна, яка гарантує безпеку, підписує міжнародні угоди, була членом G8, є Р-5 member в Раді безпеки ООН, безпрецедентно порушує міжнародне право.

Міжнародне співтовариство в цих умовах зобов’язане знайти гідну відповідь будь-якому агресору, який вважає, що завдяки наявності, в тому числі ядерної зброї і значної кількості армії, можна переглядати кордони, захоплювати незалежні країни і фактично переглядати результати Другої світової війни.

Я сьогодні був приємно, як завжди, здивований, що російська Державна дума тепер ще вирішила переглянути розпад Радянського Союзу. Вы помните, Владимир Владимирович как-то раз сказал о том, что самая большая трагедия прошлого столетия – это распад Советского Союза.

Я бы хотел Владимиру Владимировичу ответить, что самая большая трагедия, Владимир Владимирович, будет, когда новый Советский Союз появится в этом столетии. І вистачить вже диктаторських режимів, вистачить права сильного, світ повинен дати відповідь чітку, зрозумілу і гідну, як нам далі будувати систему безпеки.

Наостанок, що стосується України – ми маємо, як країна, неймовірні фінансові, політичні, економічні і мілітарні виклики.

Фінансові – казна розграбована, спущені резерви Центрального банку, всі державні компанії закредитовані так, що і за 20 років важко віддати кредит, мільярдні кошти виведені і зараз нам з цим потрібно справлятися. Справимося, у нас просто іншого варіанту немає.

І відповідь на ці фінансові, економічні виклики ми розпочали жорстку програму складних економічних реформ. Перший етап – скоротити витрати і збільшити доходи.

Тобто, нам потрібно зараз «швидку таблетку», так званий pain killer, який дасть можливість стабілізувати ситуацію. Другий етап в економічних реформах – залучення інвесторів, створення робочих місць, диверсифікація ринків, це вихід на європейський ринок, і ми цінуємо позицію наших європейських партнерів щодо запровадження з травня в односторонньому порядку торговельних преференцій для українських товарів. Це, звичайно, кредит МВФ і інших фінансових структур, і це поступові кроки для того, щоб відновити довіру.

Ці економічні і фінансові виклики важко долати, коли на тебе націлений ствол танка Т-72 чи Т-84 з російським прапором, але ми вже і до цього звикли. Ці виклики важко долати, коли як тільки у нас стабілізується ситуація, відразу в східних регіонах починаються так звані сепаратистські процеси, які підігріваються зовні, і це знову лякає людей, це підвищує курс національної грошової одиниці, люди забирають депозити, але і з цим ми також справимося.

Я переконаний, що таких викликів, які є сьогодні для української держави, жодне покоління незалежної України не мало. Я пишаюся тим, що на наше покоління, на кожного з нас ці виклики випали, і ми подолаємо всі ці виклики. І наші діти будуть знати, що ми зробили велику справу для них: зберегли Україну, зробили її частиною Євросоюзу і повернули собі ті території, які належать українській державі.

Дякую за увагу і прошу вас поаплодувати моїй дружині, яка організовувала цей Форум.

 

версія для друку