Тема субсидій - одна з тих, що потребують перманентного процесу акцентування уваги. Адже
потрапивши в топові теми декотрих політиків, обговорюється вона інколи
довільно й не завжди під об’єктивним кутом можливості
розв’язання проблеми. А між тим, гостро зачіпає
найболючіші точки побуту громадян. У цій проекції вирують суто
емоційні закиди. Скажімо, чому держава не може забезпечити громадян роботою та
гідними пенсіями, аби людина мала пристойний заробіток і могла самотужки
сплачувати вартість комунальних послуг.
„Це все наслідок
соціально-економічної політики, що проводилась усі 25 років, - пояснює
Міністр соціальної політики Андрій Рева. – Не в останні ж три місяці в нас стали
низькі зарплати й пенсії. Не в останні ж три місяці, які працює Уряд, у нас не
достатня кількість робочих місць. Це все наслідок тієї популістської політики,
коли замість того, щоб боротись із бідністю, боролись із тарифами”.
Чи можна
стверджувати, що державна дотація – це завжди чийсь великий бізнес? На
думку Андрія Реви, це не зовсім так. Адже в нас раніше не було такої великої
кількості субсидіянтів. До початку підвищення
тарифів, два роки тому, адресну допомогу від держави на оплату житлово-комунальних
послуг отримували приблизно 1 мільйон 700 тисяч сімей, котрі
користувались субсидією. Зараз нею користуються 5,5 мільйона
домогосподарств і, як уже зазначалось, на цей опалювальний сезон
прогнозується близько 9 мільйонів отримувачів субсидій. Тобто, загалом дві
третини співвітчизників не спроможні оплачувати тарифи самотужки.
Нагадаємо ще декілька цифр. У 2014 році, коли тарифи на газ були регульованими,
держава , фактично, дотувала всі 15 млн. домогосподарств, витрачаючи на
пряму підтримку „Нафтогазу” 114 мільярдів
гривень.
„Скільки коштів
мало залишитись для підвищення соціальних стандартів? – ставить риторичне
запитання Андрій Рева. - Нуль цілих нуль десятих. Тому тарифи не росли,
але не росли й зарплати та пенсії. Два роки. Так от, якщо ми далі будемо
боротися з тарифами, а не з бідністю, то вона буде ще більшою і
гнітючішою. Тому, якщо ми говоримо про зміну соціально-економічної політики, ми
повинні розуміти: треба зробити так, як це зробили в Польщі та Словаччині. Там
відпустили тариф, він піднявся, але він не може піднятись вище певної межі. А
всі зусилля направили на боротьбу з бідністю. І коли нам пропонують забути про
бідність і почати боротись із тарифом, то я хочу вкотре нагадати. У
сьогоднішніх цінах на дотацію „Нафтогазу” необхідно
буде 200 мільярдів гривен. На субсидії ми направляємо 40 мільярдів.
Значить, потрібно в бюджеті знайти 160 млрд. грн., щоб радіти тому
рівню тарифів, що буде відповідати рівню нашої бідності. І якби не було теми
тарифів, бідність залишається. Дві задачі – стримувати тарифи та підвищувати
соціальні стандарти – одночасного рішення не мають, - переконаний Андрій
Рева. – А тому Уряд змушений прийняти чітке політичне рішення: або ми
займаємось тим, що опускаємо тарифи до рівня бідності, або ми їх відпускаємо
і поступово піднімаємо рівень життя громадян до європейського”.