українська російська англійська
Майдан не має часу; це каталізатор правдивих прагнень людей до змін, - Євген Нищук
23.11.2016 | 12:01
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

Під час виступу в програмі «Свобода слова» на телеканалі ICTV Міністр культури Євген Нищук, добре відомий, як «голос Майдану», поділився своїм баченням увічнення пам’яті Героїв Майдану, його історичної цінності та можливого розвитку подій стосовно повторення  протестів.

«Майдан не має часу, його не можна провести цього або наступного року, ближче це до цих або до наступних виборів. Майдан правдивий, як би до нього не ставилися. Тут можна згадати студентську Революцію на Граніті – ще один крок до історичних подій. У подіях 2004 року було більше політичної складової, але була чітка мета і її здобули. Так, потім було розчарування в конкретному політику, але ми, учасники подій, виходили із зрозумілим прагненням, і зі зрозумілою образою. І саме тому Майдан відбувся сповна, він був щирий, правдивий. 2013-2014 рік – це також Майдан, коли ми всі вийшли з чіткою метою – заявити для європейського суспільства і українців, що є люди, які дійсно прагнуть змін і нового європейського майбутнього.

Події стрімко змінилися після 29 листопада, коли  відбулося об’єднання студентського,  політичного і громадського майданів: тоді всі прийшли під Стелу. Я не знаю, як би далі складалась ситуація, якщо б не було цього ганебного приниження людської гідності. Чому Євромайдан далі став Революцією Гідності? Тому що після тих шокуючих кадрів, які всі добре пам’ятають, де всі, хто цікався політикою, хто не цікавився, хто розмовляв російською, а хто українською, хто ходив в одну церкву, хто в другу – усі були просто вражені цим приниженням, коли били дівчат, коли били вагітних, коли бігли за людьми старшого віку, коли гнали людей до Михайлівського собору. Тому першого грудня ми отримали нову якість Майдану. Ніхто не роздумував – усі вийшли на вулиці», - розповів Євген Нищук.

«Мотивація такої кількості людей може бути спричинена лише конкретними обставинами. Я таких зараз не бачу, таких, щоб на Майдан вийшли мільйони. Зміна влади - на кого? Можливо, через півроку, рік все зміниться – вималюється якась конкретна ситуація якихось політичних сил, або з’являться нові  лідери. Ще одна складова – лідери «думок», зокрема митці.  Люди виходили на заклик того, кому вірять, а саме творчі люді  є індикатором щирості, чесності та правдивості. Вони йдуть там, де є правда. Люди можуть у такій мірі взяти на себе відповідальність, щоб йти криголамом і руйнувати мури, але тільки коли є правдивість – тоді вони вистоять».

Євген Нищук  наголосив, що таке явище українського суспільства як  Майдан та його значення для розвитку суспільства і держави надзвичайно важливе і потребує збереження пам'яті про ці події та цих Героїв.

«Хочу всім нагадати: загинуло понад сто найкращих наших людей! Ми не можемо розчаровуватися в тому, що вони зробили! Вони – загинули не за газ, не за ковбасу, не за тарифи! Вони загинули за свободу і гідність! В цьому розчаровуватися ми не маємо права! Це те, що ми маємо виховувати в наступних поколіннях. Сьогодні, нарешті, є політична воля в тому, щоб визначити місце, на якому має постати Музей Майдану і меморіальний комплекс Революції Гідності. Не тільки присвяченого одній конкретній події, а всім тим звитягам, які мали місце впродовж тисячоліть. Скоро буде сторіччя української  революції, і ми повинні на цьому будувати не політичну акцію, а сприймати це, як історичний факт. Це філософія сутності людських прагнень, це суспільство, яке однозначно змінилося.

Кажуть, зараз багато незадоволених Майданом – а в чому незадоволення? Ми були на Майдані 94 дні, і я маю розчаровуватися, що щиро там був, готовий був піти на смерть?! А той, хто був поранений, а той, хто тоді загинув, їхнім батькам зараз треба сказати: «Та це все непотрібно було, давайте забудемо про Майдан?! Це дикість», - розповів він.

Міністр культури  також зупинився на  проекті створення Музею Майдану – яким він має бути, деталях та механізмах його гармонійного поєднання з існуючим «народним меморіалом» на Алеї Героїв Небесної Сотні (колишній вул. Інститутській) – зокрема, встановленим дерев’яним Хрестом.

«Про це дуже добре сказав Глава УГКЦ Блаженнійший Святослав – цей Хрест, який був поставлений стихійно і тимчасово, це дерево прийняло в себе перший біль і сльози всього народу за цими хлопцями. Не треба вибудовувати якісь монументальні пам’ятники. Я погоджуюся, що такі речі, які вже стали теплими, знаковими і символічними у цьому сакральному місці – мають бути основою, а навпроти Хреста – має постати Музей. Він дійсно повинен створюватися через прозорий конкурс, погодження громадськості і залученням фахівців. Але ж питання не в стінах, не в споруді, а питання в його змісті.  Артефакти в нас, слава Богу, збереглися. Дякую Музею Гончара, який дав зараз прихисток цій безцінній колекції. Зараз дійсно є Музей Революції Гідності, але він поки практично віртуальний», - відзначив Євген Нищук.

«Тоді, на Майдані – попри те, що я був завжди радий і представляв багатьох гостей, які приїздили з Європи, лідерів, політиків – я все одно знав, що в ті, найзапекліші ночі, нікого не було, окрім нас самих. Нікого не було ні з Європи, ні з Америки. Ми самі тоді вистояли, хлопці самі пішли на цю велику самопожертву, зробили цю велику місію і ціною свого життя вигнали з країни Януковича і всю його банду».

 

 

 

версія для друку